Свята правда, що лише по тому, як втратиш щось починаєш цінувати те "щось". Так і Батьківщина, Рідна земля, чи Рідне місто. Живучи в Стрию, сприймав його, як таке собі місто, що "ну так поволі щось робиться", але ж "не то!!!".

Ось мовляв візміть хоча б Краків, Відень чи Мюнхен. Розумію зараз, що, по-перше – різні вагові категорії, а по-друге – ні у Відні, ні у Мюнхені, ні в Кракові ніколи не віднайду того, що є в Мому Стрию, а власне відчуття Батьківщини.

Так – брудно, так – громадський транспорт жахітний, так – рівень життя загалом низький. Але ж, як щемить серце, коли згадуєш, як зацвітають дерева, як щемить серце, коли згадуєш, як прокидався о 3-й ночі від дикого співу якихось людей, що допіру повертаються з забави, як щемить серце, коли згадуєш, як тусувався по гуманітарці.

Або прогулянки з коханою по площі! Справді шалені, невимовно-дивно-приємні відчуття. Так, тут на чужині ніби побут кращий, ніби зарплатня вища, ніби шофери не хамлять в маршрутках, але... але часами хочеться попити дешевого пива в "Софії", запалити собі якогось дешевого папіроса, посидіти зі знайомими і попаплюжити владу.

Тут того нема! А ще приємно згадати якусь теплу літню суботу, коли шалено шумно робиться від автомобільних клаксонів, які возять вісілє! А річка літом – нехай Анталія відпочиває!

Словом Стрий має багато чого вартого гордості та подиву. Зрештою має пристойну сторінку в інтернеті, яка збирає купу прікольних людей-стриян (і не лише), це своєрідний міст з рідним містом для тих, хто наразі поза ним. Отож "Стрияни всіх країн – спілкуйтеся!".

Так то, шановні Стрияни та гості міста, цінуйте Рідне місто, любіть його, шануйте і цінуйте, бо ми наразі маємо насправді гарне місто, цілком конкурентноспроможне в галузі відчуттів і вражень!

І наостаток, гарний лозунг, якого навчила мене моя сусідка-студентка: Стрий the best, fuck the rest! (прошу адміна не викреслювати!).