Засноване товариство «Сільський господар» було в м. Олесько Золочівського району у 1899 р., як місцева хліборобська організація, метою якого було надання допомоги зубожілим селянам, навчання їх господарювати на їхніх невеличких  занедбаних господарствах, піднесення господарської культури українського села і охорона прав селян.

«Сільський господар» мав дуже важливе значення як для економічного становища Галичини, так і для національного піднесення та гуртування українців.

Засновником товариства був священик о. Тома Дуткевич з Олеська. Успішне функціонування «Сільського господаря» в Олеську спонукало до створення таких товариств у інших містах. У 1905 р. воно було переіменоване на «Краєве товариство», а в 1909 р. австрійська влада надала йому статус правової хліборобської установи з правом відкривати філії і кружки по селах.

Керувавати товариством став Євген Олесницький, який дбав про допомогу селянам, щиро бажав позбутися їм злиднів. У Стрийському повіті «Сільський господар» швидко розвивався при підтримці священиків Андрія Пеленського та Остапа Нижанківського. У 1909 р. в Стрию відбулась перша сільськогосподарська виставка з ініціативи Є. Олесницького та за сприяння Молочарської кооперації.

У 1914 р. з приходом в Галичину московської окупації, товариство припинило свою активну діяльність, а в 1918 р. було оголошено забороненим польськими окупантами. У 1920 р. заборону було знято, однак не було вже сприятливих умов для його існування, воно було позбавлене фінансування, польська влада відмовилась надати субвенції.

У 1928 р. згідно з підписаною угодою про співпрацю «Сільський господар» почав отримувати фінансування на агрономічно-освітню роботу від Центральної Сільськогосподарської Кооперації. І хоча з боку польської влади були численні перешкоди у вигляді різних заборон, українські агрономи, окрилені національною ідеєю,  все ж творили практично-дослідницьку працю.

Стрийська філія «Сільського господаря» відновила свою діяльність у 1925 р. великою мірою завдяки Окружній кооперативній спілці, яка щороку перераховувала товариству 10 польських злотих. Поваги заслуговує самовіддана праця інженерів Романа Стельмахіва та Гриця Паляниці, посла Остапа Луцького. Вони відновлювали робту кружків по селах, організовували господарські курси та наради для селян.

У 1927 р. для спільного користування у повіті було придбано декілька одиниць сільськогосподарської техніки, збудовано загони для зберігання найкращих сортів зерна для посіву. У вересні цього року було влаштовано Другу краєву Сільськогосподарську виставку у Стрию.

У період 1927 – 1936 р.р. Стрийською філією «Сільського господаря» керував Володимир Мосора, завдяки його терпеливій праці на Стрийщині значно зросла сільськогосподарська культура, селяни почали з розумінням ставитись до нових методів і підходів до ведення господарства. У 1939 р. уже в кожному кружку «Сільского господаря» у Стрийському повіті були сівалки, триєри, культиватори, ланцюгові борони, ветеринарні прилади, ін. техніка.

Завдяки співпраці з Окружною Споживчою Кооперацією на полях проводились дослідження ґрунтів, застосовувались нові способи обробітку ріллі, поліпшувалсь занедбані сіножаті і пасовища. По селах почали розводити господарі молочну худобу, свиней, курей. Інженер В. Мосора та доктор В. Помірко продовжували вести навчальні курси для селян по городівництву і ветеринарії.

За сприяння Ольги Бачинської та Уляни Диди-Целевич, Ірина Домбчевська та Євгенія Костів проводили по сільських кружках курси для жінок, де викладали основи шиття, в’язання, куховарства, здорового харчування та виховання дітей.

Джерела:

"Український архів. Видання «Стрийщина. Історично-мемуарний збірник» у трьох томах". Наукове товариство  ім. Т. Шевченка.