Славетна Стрийщина Обаль Петро
Автор: Олена Оленська Пʼятниця, 15 квітня 2011
Народився 19 квітня 1900 р. в с. Ободівка Підволочиського району на Тернопільшині.
Змалку захоплювався малюванням. Навчався в гімназії.
Перша світова війни припинила науку. Разом із січовими стрільцями Обаль опинився у таборі для полонених у Тухолі.
Після війни деякий час у Львові Обаль брав уроки у скульптора Андрія Коверка. У 1921 р. став учнем Краківської Академії Красних Мистецтв, яку в 1925 р. успішно закінчив одразу за двома спеціальностями - художника і педагога.
Дві події, за словами художника, які запам’ятались йому на все життя – це акварельні фарби, які вперше купив йому батько і дипломна робота «Мадонна», яку двадцятип’ятирічний художник зобразив нетрадиційно.
Він одягнув свою мадонну в подільське вбрання і представив її господинею людських перетворень, поєднавши у жінці красу і працю. Після закінчення Академії Петро Обаль отримав роботу в польському Помор’ї, де викладав у загальноосвітніх школах у містах Старограді та Гневі.
Перші довоєнні роки почувався щасливим, бо поруч була сім’я, захоплювала робота з молоддю. Він працював у Помор’ї до початку війни. Багато й захоплено малював. Вважав себе пейзажистом, захоплювався графікою, зокрема ліноритом. Картина “Місто Староград”, що експонується в Національному музеї у Львові, виконана в цьому стилі.
До війни твори П. Обаля виставляли у Львові, Берліні, Відні, Чикаго, після війни - у Києві, Братиславі, Ряшеві, Ульяновську.
Наприкінці 30-ти років мистець співпрацював з українськими часописами — оформлював для них обкладинки, рекламні плакати та листівки.
У 1940-му році у м. Сянок Петро Обаль разом з художником Л. Гецом організували велику виставку малярства і графіки. Своїми творами вони засвідчили неабияку технічну майстерність та творчу самобутність.
Наприкінці 1941 року Петра Павловича було призначено професором української гімназії, яка відкрилася в Стрию, а згодом – викладачем у стрийському педучилищі.
В 1945 році П. Обаль вступив у Спілку художників СРСР, але, на жаль, творчість мистця як і творчість інших художників, наткнулася на ідеологічні перепони тоталітарної цензури.
Всюди, куди б не закидала його доля, П.Обаль старався знайти учнів – як у гімназіях і школах, так і поза ними, просто з потреби ділитися знайденим, відчутим й відкритим, а потім осмисленим – риса справжнього інтелігента, не за зовнішнім лоском, а за духом, за розумінням своєї місії. Зрозуміло, що така постать у невеликому місті, яким був Стрий повоєнних років, – та ще й у період конфронтації з “гнилим Заходом”, коли загальнолюдські поняття гуманізму й свободи думки, розцінювалися, як нелояльність, – не могла залишитися незауваженою.
Обаль був явним “білим круком”, який підлягав або уніфікації (перефарбуванню, що для митця рівнозначно духовній загибелі), або ж ізоляції. В 1950 – 1956 роках Петро Обаль був засланий на Схід Росії. Після повернення із заслання мистець активно увійшов у мистецьке життя Львівщини, згуртував навколо себе учнів-послідовників, також брав участь в діяльності літературно – мистецького об’єднання “ Хвилі Стрия”.
25 листопада 1957 р. Був реабілітований.
У першій половині шістдесятих років у приміщенні Спілки художників у Львові відкрилася велика персональна виставка нових полотен митця. У Тернополі виставка його робіт була влаштована у 1966 р.
Живопис П. Обаля - це насамперед польські й прикарпатські краєвиди, для яких притаманна декоративність: “Лемківські ниви”, “Захід сонця”, “Дорога в полі”, “Дими”, “Золоте Поділля”. Дві останні роботи митця придбав Тернопільський краєзнавчий музей. У доробку художника також портрети “Студентка”, “Діти”, “Автопортрет”.
Значний вклад П. Обаля в українську графіку. Його дереворити та ліногравюри відзначаються композиційною вишуканістю й глибоким емоційним насиченням образів: “Робітник”, “Безробітні”, “Дроворуб”, “У світ”, “В задумі”. Чималий доробок Обаля і в жанрі екслібрису, який був популярний в українській графіці того часу.
У техніці дереворізу художник зображував портрети видатних українських письменників: Л.Українки, І. Франка, Т. Шевченка, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка В. Стефаника, П. Тичини, М. Коцюбинського та інших. На сьогодні у кабінеті мистецтва Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАНУ та у квартирі–музеї П. Обаля у Стрию зберігаються два альбоми з портретами українських письменників.
Творчий спадок мистця налічує понад 700 робіт у різних жанрах графіки, малярства і прикладного мистецтва, які на сьогодні є гордістю музейних та приватних збірок у Стрию (художній меморіальний музей), Львові, Тернополі, Івано–Франківську, Києві, Хмельницькому, Дрогобичі, у приватних зібраннях Росії, Польщі, Канади, США.
У Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького (у фондах графіки та сучасного живопису) представлена збірка, яка налічує 8 живописних та 60 графічних робіт майстра. Одним із перших серед українських митців він відважно і вдало компонував пейзажі, які легко впізнаються: з-під Стрия, Болехова, Дашави, Миколаєва, Щирця.
Мистецький доробок художника, створений на матеріалах Стрийщини представляє «Передмістя Стрия», «Стрийський пейзаж», «Портрет стриянки», «Ріка Стрий», ін.
Помер Петро Обаль 26 травня 1987 року в Стрию.
Зараз, у Стрию, діє меморіальний музей Петра Обаля.
Ось тут можна переглянути деякі роботи митця.Джерела:
http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/st/stryj/museums/obal/
-В. Романюк. На перехрестях долі. Щедрик. Стрий. 2006
-Український архів. Видання «Стрийщина. Історично-мемуарний збірник у трьох томах». Наукове товариство ім. Т. Шевченка
