Субота, 18 листопада, 2017
Увійти

Олесницький Євген

Євген ОлесницькийНезрівняний організатор і основник багатьох економічних установ, визначний господарський і просвітянський діяч, творець численних наших товариств, сеймовий і парламентарний посол та здібний політик, велетень української адвокатури, організатор Стрийщини й один з найбільших синів українського народу - таким був доктор Є.Олесницький, небуденним явищем на обрії нашого національного життя.

Він також відомий нашому громадянству як публіцист і письменник.

Народився 5 березня 1860 р. у с. Великий Говилів Гусятинського повіту в родині священика. Навчався у Тернопільській гімназії та на правничому факультеті Львівського університету. На університетські студії у Львові вписався Є.Олесницький безпосередньо після славного соціалістичного процесу Франка, Павлика й товаришів.

Були це часи, коли нові ідеї, посіяні Драгомановим, розворушили своєю новістю наше громадянство, особливо молодь. Що ці ідеї захопили теж молодого Олесницького, на це маємо доказ у "Дрібній бібліотеці", яку видавав гурток молодих соціалістів, з'явився у його перекладі і його коштом переклад Добролюбова, перший літературний твір Олесницького.

Вийшов він в 1879 році у ч.10 "Дрібної бібліотеки" з такою титульною сторінкою: "Олесницький Євгеній — Николай Андрійевич Доброльубов — Значінье авторітету в вихованьу. Переклав з россійського Євгеній Олесницький".

За цією першою книжкою почалась досить різнорідна літературна діяльність Олесницького, що продовжувалась аж до переселення до Стрия, тобто від 1878 до 1891 року, та не припинювалася і пізніше.

Як студент університету, працював у різних видавництвах. Коли в 1881 році обрано його головою "Дружного Лихваря", праця товариства відразу пожвавішала. Передусім вирішено видати антологію в десяті роковини існування товариства. Авторів, яких твори мали ввійти до антології, запропонував Є.Олесницький.

Разом з ним на ширшу громадську арену виступили два пізніші письменники, Андрій Чайковський і Володимир Коцовський. Власним накладом Є.Олесницького вийшла у Львові 1884 року, як ч. 2 "Русько — Української Бібліотеки" повість Володимира Барвинського (Василя Барвінка) "Сонні мари молодого питомця".

В 1884 — 1885 роках видав теж інші книжечки того видавництва власним накладом. Усього вийшло 17 книжок. У цім видавництві наслідував Олесницький німецьке видавництво Рекляма. Як остання книжка того видавництва вийшла коштом Олесницького повість Свидницького під назвою "Люборацькі — Семейна хроніка Ан.Свидницького".

Довгий час видавав Олесницький "Українську Бібліотеку", яка давала народові дешеві й гарні книжки. В тому видавництві видав він у 1886 році всі твори С.Руданського, які сам зібрав. У збірці появилося 37 співомовок.

Ще восени 1890 року, коли Є.Олесницький проживав у батьків у Говилові, де підготовлявся до адвокатського іспиту, дістав він листа з Стрия, підписаного багатьма українцями міста й повіту. Його запрошували до Стрия, щоб там відкрив адвокатську канцелярію. Прийшов теж окремий лист від професора Івана Вахнянина, який дуже заохочував Є.Олесницького приїхати до Стрия. В січні 1891 року дістав другого подібного листа від о.Олекси Бобикевича, діяча в Стрию, котрий був також дуже зацікавлений у його приїзді.

Відкривши канцелярію в Стрию, Є.Олесницький не покидав публіцистичної й письменницької праці. Разом з Петром Огоновським очолював з 1906 року Товариство "Просвіта". За допомогою доктора Володимира Охримовича почав тут видавати двотижневик "Стрийський Голос".

У різних галицьких часописах публікував багато статтей. Організував будівництво Народного дому, засновував читальні "Просвіти" в селах. Брав участь у створенні української національно-демократичної партії. Після обрання його до сейму став керівником української сеймової делегації. Став у створення "Маслосоюзу" - молочарського руху, що об'єднувала селян у спілки для становлення їм більш сильного економічного підгрунтя.

Свою працю Олесницький обгрунтовував теоретично в статтях, що появлялися майже в усій галицько-українській пресі та давав у них теоретичні основи для розвитку економічної й політичної думки в Галицькій Україні.

Дав передусім багато цінних економічних і правничих праць. Почав був займатися також нашою політичною історією. Зібрав був уже багато матеріялу, яле прийшла московська інвазія 1914 року, і весь цінний матеріял пропав. У Відні в цей час записував важливі події кожного дня й продовжував збирати матеріал.

Цієї праці не покидав до останньої хвилини свого життя. Ще перед смертю читав рукопис двох публікацій, які мали вийти по-німецьки про нашу справу. Писав особливо багато на правничі теми й не було, мабуть, ні одного важливішого закону, про який не появилася б його розвідка в "Ділі" чи в "Часописі Правничій", чи окремим виданням.

З політичних процесів були друковані численні оборони Є.Олесницького, а важніші з них такі: оборона посла Окуневського в коломийському процесі за зневагу намісника Баденія, оборони в справах виборів у Черневі, Курнині, Викторові, Стрию, Комарні тощо.

Його життя і діяльність взагалі важко описати, настільки широкою і багатогранною вони були - дійсний член НТШ з 1909 р., діяч народовецької партії, пізніше один із засновників Національно-демократичної партії. Посол до Галицького сейму (1900—1910) і голова Українського сеймового клубу, у 1907—1917 — посол до віденського парляменту. Член редакції «Діла» (1885—90 рр,) Активно боровся з курсом "нової ери", підтримував зв'язки з Наддніпрянщиною.

З 1915 р. — член Загальної Української Ради, утвореної у Відні з галичан і наддніпрянців. Як єдиний з українських політиків, удостоївся честі бути прийнятим престолонаслідником Францом Фердинандом і конферувати з ним про майбутнє України. Ця зустріч була таємною і присвячувалася обговоренню перспектив українського руху в Росії. Є.Олесницький якраз тоді повертався з тривалої мандрівки по Росії і підготував поширений реферат про стан і перспективи українського руху і його можливу користь для Австро-Угорської держави.

Помер Євген Олесницький 26 жовтня 1917 року в Стрию, де і похований. В його честь у Стрию одну з вулиць названо його іменем, а на будинку Стрийського краєзнавчого музею "Верховина" в 1998 р. встановлено бронзову таблицю з барельєфом "Стрийської трійці", одним з якої є О. Олесницький.

Джерела:

Wikipedia

www.lviv.ua

Віртуальна Русь

http://www.geocities.com/trybuna2000/HDUkrainci.doc

Додати матеріал

Додати матеріал

Реклама

Читайте з мобільного

або відкрийте stryi.com.ua на
iPhone / Android / WAP -пристрої

Помітили помилку?

Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Нові коментарі

Популярні статті