Середа, 28 червня, 2017
Увійти

Харків Олександр

Олександр ХарківІсторія Стрийського Прикарпаття, сповнена драматизму і жвавого мистецького та письменницького руху, з давніх-давен і до наших днів приваблювала і приваблює багатьох письменників, композиторів і вчених, артистів, співаків, етнографів. Одні творили на Стрийщині, інші писали про неї за її межами. Чимало з цього доробку ввійшло до скарбниці української літератури і мистецтва.

Стрийщина здавна славилася творчими і талановитими людьми. Ще з XVI – XVII ст. дійшли до нас їх імена. В 1545 р. в Стрию працював маляр Василь, в 1614 р. – маляр Серафим, 1662 р. по вулиці Львівській та на Ринковій площі – Кульчак. Всі ці майстри переважно займалися розписами каплиць, церков, Стрийського замку, замку в селі Підгірці. Деякі з них – маляри Христофор, Мартин, Войцех – підтримували зв’язки з мистецькими колами Львова Старопіївського кола.

В Стрию народилася Наталія Мілан – українська скульпторка. Після 1767 р. в селі Завадові біля Стрия проживав і працював деякий час український художник XVIII ст. Степан Скрипецький. В 1863 р. в містечку Славську проживав Корнило Миколайович Устинович – портретист, художник-монументаліст і живописець різних жанрів, графік-ілюстратор, карикатурист (також прозаїк, поет, драматург, публіцист, вчений і громадський діяч).

Він написав історичну картину «Василько Теребовельський», « Печера в Страдчу», «Шевченко на засланні».В XIX – XX ст. – Модест Данилович Сосенко. У 1910 р. на Стрийщині почав свій творчий шлях скульптор Василь Лисик. Під час першої світової війни на Стрийщині жив і працював художник, пізніше професор Краківської академії мистецтв, Лев Львович Гец (нар. 13 березня 1896 р. у Львові) – автор близько 3 тисяч графічних і живописних творів.

Серед образотворчих митців Стрийщини визначався Олександр Харків. Щоправда, він походив із Полтавщини, та доля привела його провести кінець життя на нашому Підгір’ї.

Олександр ХарківІсторія Стрийського Прикарпаття, сповнена драматизму і жвавого мистецького та письменницького руху, з давніх-давен і до наших днів приваблювала і приваблює багатьох письменників, композиторів і вчених, артистів, співаків, етнографів. Одні творили на Стрийщині, інші писали про неї за її межами. Чимало з цього доробку ввійшло до скарбниці української літератури і мистецтва.

Стрийщина здавна славилася творчими і талановитими людьми. Ще з XVI – XVII ст. дійшли до нас їх імена. В 1545 р. в Стрию працював маляр Василь, в 1614 р. – маляр Серафим, 1662 р. по вулиці Львівській та на Ринковій площі – Кульчак. Всі ці майстри переважно займалися розписами каплиць, церков, Стрийського замку, замку в селі Підгірці. Деякі з них – маляри Христофор, Мартин, Войцех – підтримували зв’язки з мистецькими колами Львова Старопіївського кола.

В Стрию народилася Наталія Мілан – українська скульпторка. Після 1767 р. в селі Завадові біля Стрия проживав і працював деякий час український художник XVIII ст. Степан Скрипецький. В 1863 р. в містечку Славську проживав Корнило Миколайович Устинович – портретист, художник-монументаліст і живописець різних жанрів, графік-ілюстратор, карикатурист (також прозаїк, поет, драматург, публіцист, вчений і громадський діяч).

Він написав історичну картину «Василько Теребовельський», «Печера в Страдчу», «Шевченко на засланні».В XIX – XX ст. – Модест Данилович Сосенко. У 1910 р. на Стрийщині почав свій творчий шлях скульптор Василь Лисик. Під час першої світової війни на Стрийщині жив і працював художник, пізніше професор Краківської академії мистецтв, Лев Львович Гец (нар. 13 березня 1896 р. у Львові) – автор близько 3 тисяч графічних і живописних творів.

Серед образотворчих митців Стрийщини визначався Олександр Харків. Щоправда, він походив із Полтавщини, та доля привела його провести кінець життя на нашому Підгір’ї.

Олександр Харків народився 1 березня 1897 року в м. Кременчуці на Полтавщині. Після закінчення реальної гімназії він поїхав до Петербурга з наміром студіювати електротехніку. Студії перервав у 1918 – 1920 рр., відбуваючи тоді військову службу в лавах рідної армії, дослужившись до ступеня поручника. В цей час він змінив свої професійні зацікавлення і в 1922 році записався до Академії мистецтв у Кракові на відділ малярства, навчався у професорів Станіслава Дембіцького, Йосифа Магоффера (знаменитого маляра і педагога), Яна Войнарського (декоратора). Склав іспити з теоретичних предметів: історії мистецтва і технологічної хімії, а в 1924 р. призначено йому за малярські праці на академічній виставці похвальне відзначення.

Харків закінчив студії в Академії в 1926 році, після чого його залучено до співпраці над виконанням декорацій у Вавельському замку. З 1926 року він розгорнув широку мистецьку діяльність, як маляр і педагог. Першою його працею, як художника, був розпис церкви в с. Климківка на Львівщині. Двома роками пізніше Харків виїхав до Яворова біля Львова, а згодом до Стрия, де працює вчителем рисунку у дівочій гімназії і учительській семінарії.

Виконуючи ці обов’язки, він не забував про свої аспірації. Так у 1928 – 1934 рр. розмальовував церкви або відновлював поліхромії в селах Вілька Роснівська, Завадів, Прибличі і Наконечне. Займався також малюванням портретів, краєвидів у реалістичному дусі. Зароблені кошти жертвував на підтримку інвалідів УПА. Був співорганізатором Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».

На початку Другої світової війни Харків став жертвою польської боївки, яка 14 вересня 1939 року убила його разом із Зеноном Охрімовичем, студентом Академії, у лузі біля с. Дуліби. Похований у Стрию. Довший час його могилою опікувалась жителька міста Стрия – директор Міської бібліотеки – пані Солонинка Віра Михайлівна. Саме вона приклала багато зусиль, щоб віднайти і зберегти матеріали про життя і творчість художника.

Пошук мистецької спадщини в м. Стрию не дав результатів. Син художника проживає у Філадельфії. В оригіналі знайдено тільки три екслібриси. В журналах «Нотатки мистецтва», що видаються у США об’єднанням митців українців в Америці, опубліковано такі репродукції з творів художника: Портрет. Олія. 1933 р., Картина-краєвид. Олія. 1934 р., Картина «Моя доля». 1939 р.

Основою творчості Олександра Харкова було зображення природи і побуту людей. Такі картини як «Сіножать», «Підпеньки», «Вісла», «Над рікою Стрий» та інші свідчать про те, що художник безмежно любив природу, сприймав і відтворював глибоко, всією душею її, образи. А роботи «Йордан», «Церква», портрет жінки «Яворівка» говорять, що жив художник разом з народом. Деякі його праці (портрети українських гетьманів, княгині) безслідно зникли. Всі вони мають не лише мистецьку, але й історичну цінність.

Олександр Харків (клацніть для збільшення)

Олександр Харків (клацніть для збільшення)

Записано на основі свідчень і матеріалів, зібраних п. Вірою Михайлівною Солонинко - моєю двоюрідною тіткою.

ЇЇ пам'яті хотілось присвятти цю публікацю.

«Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»

Додати матеріал

Додати матеріал

Реклама

Читайте з мобільного

або відкрийте stryi.com.ua на
iPhone / Android / WAP -пристрої

Помітили помилку?

Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Нові коментарі

Популярні статті