«Ми, митці, не маємо права купатися в недоліках, адже без них не обходиться ні один суспільний лад. Ми маємо показати світові неперевершеність земної краси.»

Зі щоденника художника 1974 р.

Остап Михайлович Оброца народився 22 червня 1931 року в с. Добрівляни Стрийського району в бідній селянській сім’ї. Початкову школу закінчив у рідному селі в 1943 році. У 1949 році закінчив Стрийську середню школу №5. У тому ж році поступив до Львівського училища прикладного мистецтва ім. Труша. З другого курсу був призваний в армію. З 1953 по 1954 рр. був курсантом військового училища льотчиків.

З 1956 року працював художником у Стрийській художній майстерні Львівського художньо-виробничого фонду СРСР. З 1958 по 1964 рр. заочно навчався в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова у Львові на факультеті художнє оформлення друкованої продукції.

З 1963 року брав участь в обласних, республіканських і всесоюзних виставках. Твори Остапа Оброци виставлялись у Львові, Києві, Ленінграді та інших містах у багатьох зарубіжних виставках. За його участю відбулось 18 виставок екслібрису у Львові, Мінську, Москві, Тулі, Одесі, Баку, Ленінграді.

Як трудолюбива бджола, перелітаючи з квітки на квітку, старанно збирає нектар, так художник О. Оброца все своє життя невтомно мандруючи по селах Західної України, збирав і вивчав перлини народного мистецтва. Недарма у символічній композиції свого екслібриса він зобразив себе у вигляді трудівниці-бджілки, що ніжно обіймає тендітну квітку.

Оброца – видатний майстер гравюри, акварелі й олійного живопису. Його творчості властиві яскраві індивідуальні риси, які в основі своїй поєднують кращі традиції українського професійного і народного мистецтва. Його твори сповнені великої любові до рідного краю, вражають чарівним ліризмом і щирістю художньої мови. В соковитих акварелях, віртуозних ліногравюрах, немов у дзеркалі, знайшли своє відображення багатство душі і палкий темперамент художника.

Своїми численними гравюрами й акварелями він створив своєрідну образотворчу книгу буття свого народу, в якій змалював його історію, побут, творчість, з великою любов'ю і щирістю відобразив красу і поезію рідного краю. Багатогранна і прекрасна творчість художника назавжди вписалася золотою сторінкою в історію українського образотворчого мистецтва. Мав золоті руки столяра, майстра червонодеревника.

Спадщина художника налічує понад 350 творів графіки, акварелі, станкового і монументального живопису. Але найбільшу популярність принесла йому естампна графіка. Остап Оброца – уславлений майстер екслібрису (109 екслібрисів). Оформляв книжки К.Чуковського «Украдене сонце», П.Мирного «Повія», Б.Загорулька «Первоцвіт» та інші. Відомі ліногравюри з серії «Мій рідний край», «Українські народні пісні» , портрети видатних діячів історії та культури. У газеті «Вільна Україна» від 21 вересня 1985 року письменник Віктор Романюк писав: «Остап Оброца належить до тих художників, які з життєвої круговерті вихоплюють миті, варті уваги, подиву людського. І, виношені в скарбницях душі, вони згодом лягають на білих аркушах паперу чітко, зворушливо, правдиво, як вимагає життя."

Привертає увагу цикл його гравюр «Великі люди землі», в якому художник переконливо показує силу і можливості свого хисту, знання історії, обрядів і звичаїв рідного краю. Персонажі його гравюр постають перед нами у всій своїй величі і красі. Натхненні обличчя Захара Беркута, величаві, могутні постаті Довбуша, Святослава, Сагайдачного, гайдамацька войовничість Гонти і Залізняка, важкий і благородний труд Франкових Каменярів – все це виразно і глибоко втілив автор у своєму задумі.»

4 липня 1981 року Григорій Дем’ян сказав: «Остап Оброца своєю творчістю, яка була наслідком глибокого вивчення, навіть наукового дослідження тем, які мали стати аркушем естампу чи акварелі, навіки вписав своє ім'я в історію культури рідного народу. Сьогодні воно сяє яскравою зіркою на небосхилі вітчизняного образотворчого мистецтва, особливо в жанрі книжкового знака, де він досяг, безперечно, найбільшого успіху, став відомим не тільки в СРСР і Європі, а й на інших континентах нашої планети…»

Життя Остапа Оброци було недовгим, але його творча спадщина прекрасна і вічна. «Кожна людина після себе старається залишити якийсь слід. В першу чергу дітей, які продовжують рід. Інші, в яких нема дітей, хоч дерево посадять. Для митця дітьми являються його твори, народжені в ще гірших муках, ніж народжують дітей.»(О.Оброца «Щоденник» 1974 р.).

Помер художник 21 листопада 1979 року.

Художник

Тепер лиш тільки в уяві

Ми знову сядем за стіл.

«Горіла сосна і явір», -

Затягнемо в самоті.

Бо смерть підкралась здалека,

Підступно, немов змія.

«Горіла сосна й смерека» -

На цей раз, друже твоя.

Аж згорбивсь мольберт.

Присохли пензлі.

Екслібрис незакінчений притих.

Гравюри на стіні раптово змерзли.

Бо ти сказав: «Дозвольте відійти.»

І ще сказав, що жив на світі щиро.

Себе для всіх, мов книжку, відкривав.

Мольберт і до тепер іще не вірить,

Що ти своє уже одмалював.

Спини, о доле, чорний наступ тліні,

Дай пальцям цим хоча б на мить різець,

Нехай він сам в довершеності ліній

Змалює свій негаданий кінець.

Для нас іще не раз розквітнуть вруна,

А він уже зробив фатальний крок.

Останній жовтий лист упав на труну,

Неначе фарби золотий мазок.

В.Пішко «Пам’яті О. Оброци».

23 листопада 1979 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Екслібрис — (лат. ех libris — із книг) — книжковий знак, не­велика художньо виконана етикетка, де вказано, кому належить книжка. Попередники Екслібрисів — написи власників на рукописних книгах і суперекслібриси — рельєфні зображення на оправі книжок (найстаріший, із гербом Львова, датований 1545).