Богдан Галайчук (1911 – 1974), український правник, політолог, публіцист, науковець. Народився 21 липня 1911 р. у с. Угерсько, Стрийського району в сім’ї священика о. Володимира і Наталії Горалевич.

Після закінчення Стрийської гімназії, у 1931 р. виїхав до Бельгії, де навчався у Католицькому університеті, згодом здобув ступені доктора політичних наук в Інсбруку і доктора правознавства в Мюнхені. У 1942 році перед УПА в Україні стояла потреба створення власної радіостанції з метою передачі в світ правдивих відомостей про національно-визвольну боротьбу українців проти німецьких і радянських окупантів.

На початку 1943 р. радіоапаратуру було куплено і переправлено на Стрийщину, до села Ямельниця. Після модифікації та вдосконалення радіопередавача, радіостанція «Самостійна Україна» (інші назви «Вільна Україна», «Афродита») запрацювала. Одним із редакторів нової радіопрограми був Богдан Галайчук.

З 1949 р. проживав у Буенос-Айресі, де викладав міжнародне право в університеті, був головою філії Католицького університету ім. Папи Климентія. Працював викладачем суспільних наук в УКУ в Римі. Від 1963 р. – професор міжнародного публічного права, викладав у державних університетах у Сальвадорі, Перу, Венесуелі, Еквадорі, ін., на спеціальних курсах у МЗС Аргентини.

Автор праць з історії міжнародного права, зокрема студій, присвячених правовому статусу України після Другої світової війни, та історії дипломатії, видав підручник з міжнародного права.

Був членом Четвертого Конгресу Світової Федерації Католицької Молоді, членом Гамбурзької Конференції Міжнародної Асоціації Правників, членом Стокгольмського Міжнародного Конгресу істориків 1960 р.

Богдан Галайчук помер 31 липня 1974 р. в Аргентині.

Джерела:

http://www.history.org.ua

Український архів. Видання «Стрийщина. Історично-мемуарний збірник у трьох томах». Наукове товариство ім. Т. Шевченка