Неділя, 26 лютого, 2017
Увійти

Статті

Рідне місто Стрий / Пам'яті Кузьми Скрябіна

   

Стрий-Київ-Стрий, як це відбувається

Привіт. Я не збираюся когось переконувати їхати на євромайдан у Київ. Я хочу розповісти як відбуваються поїздки зі Стрия. Для тих, що вже вирішили їхати, але вагаються, чи переживають за дорогу, за перебування у Києві.

Забіжу наперед — надзвичайно вражений злагодженістю Стрийського штабу національного опору (надалі — штаб). Не очікував! Але про все по черзі.

Записатися на поїздку в Київ можна через штаб, по-телефону, або завітавши в Народний дім. Чим раніше записатися тим більше шансів поїхати того ж дня. Перевезення повністю безкоштовне!

Групи по 50 чоловік відправляються щовечора, близько 10-ї. Перед від’їздом потрібно підтвердити свою присутність, у штабі. У штабі нададуть усю потрібну інформацію: телефони у Стрию, у Києві. Їх потрібно акуратно записати.

О 21:30 збір на майдані Незалежності. Там чекатиме автобус.

Вхід в автобус — за списками, поіменно. Відповідно все прораховано, місця є для усіх. Виглядало приблизно ось так:

В автобусі — короткий інструктаж. Оголошують "старшого групи". Ця людина має список усіх пасажирів, їх телефони. Старший групи повинен довезти Вас до Києва та провести до київського штабу. Запам’ятайте її, візьміть номер телефону. За межами автобусу завжди тримайтеся старшого групи.

Поїздка до Києва триває 8-9 годин. Більшість людей сплять. По дорозі долучатимуться ще автобуси, з інших міст, відтак усі вони рухаються колоною.

   

Ложка дьогтю в бочці з медом!

Мій колега журналіст а нині сільський голова с. Подорожнє Стрийського району звернувся з проханням поширити його статтю про фестиваль "Веселі копачі" у м. Миколаєві. Зі змісту статті зрозумієте біль його душі.

Від відчаю кричу, бо сон злодії вкрали.

Я погасив свічу, щоб ви це не читали…

Жити в Україні – справа жертовна. Бо життя у цій, умовно кажучи, незалежній державі – це безперервний процес приниження людської гідності. Єдиною розрадою нашого жалюгідного існування є гумор. Вміння у негативі знаходити позитив – характерна ознака українців. Ми сміємося, аби не вмерти від розпачу.

На жаль, нині справжній український гумор потребує захисту, бо його практично не чути ні на телебаченні, ні в інших засобах масової інформації. На загальноукраїнський загал пробитися йому вже не під силу. Залишилися хіба що регіональні фестивалі. Донедавна був такий і у районному місті Миколаєві, що на Львівщині. 15 вересня, особисто для мене, він відійшов у вічність. Знамениті «Веселі копачі», заради яких я творив свій гумор, вже не фестиваль, а звичайна фінансова оборудка, в якій майстри дотепного слова – цапи відбувайли.

Кінець діло хвалить
(народна мудрість)

На фестиваль гумору у Миколаїв я їздив не уперше. Навіть мав честь декілька разів бути його ведучим. Останнього разу – в минулому 2012 році. За кожен раз керівник Миколаївського відділу культури навіть платила мені гроші – по 200 грн. Чесно кажучи, не заради них я виконував цю роботу, вважаючи її своєрідним визнанням свого таланту гумориста-сатирика. Мені було приємно значитись у когорті тих, хто творить сучасну гумористику, бути дотичним до чогось народного і доброго.

Цього разу я ведучим бути не захотів. На фестиваль заявився звичайним учасником. Тиждень виясняв куди маю їхати, бо з прекрасного Палацу культури дійство переїхало у якесь село на літеру Л. Вже виїжджаючи зі Стрия я довідався, що мені треба у Луб’яне. Маршрутка зупинилася на львівській трасі і я з баяном у руках подався шукати щастя. Думав собі так: «Як добре, що фестиваль мандруватиме селами, бо це сприятиме відродженню художньої самодіяльності на селі.» Ідея ця мене так захопила, що я почав мріяти про те, що колись гумор добереться і до мого рідного Подорожнього…

   

Крик душі...

Крик душі...26 травня, на озері, що знаходиться по вул. П. Мирного втопився молодий хлопчина 1992 року народження...

Як повідомили свідки, він купався на озері, потім раптово почав кричати «Допоможіть!!!» і пішов під воду. Один із свідків (теж 1992 р.н.) кинувся його рятувати, але потерпілий в паніці почав тягнути його під воду. Бачачи, що він не може нічого вдіяти, свідок кинувся кликати на допомогу…

А тут найголовніше!!! Поряд йде будівництво на якому працювало більше десяти чоловік і ніхто, наголошую ніхто (!!!) не відізвався на крики про допомогу.

Далі по черзі: приїхали медики, побачили тіло на дні посеред озера, розпитали як і що сталося, і стали чекати на рятувальників. Приїхали рятувальники, побачили тіло на дні посеред озера, розпитали як і що сталося, і сказали, що треба чекати на водолазів, які знаходяться в Пустомитівському районі і які (за їхніми словами) можуть приїхати і завтра… Всі дружно стали чекати на міліцію…

   

Довідник?

Якщо що-небудь варто робити взагалі, то його варто робити добре.

А. Онишко

Довідник?Хто тримав у руках “Телефонно-інформаційник довідник 2009 Вся Стрийщина», що вийшов з друку три місяці тому, той уже напевне пошкодував, що марно витратив гроші, купивши його.

Розміщення номерів телефонів приватних абонентів при підготовці до друку було на платній основі, і тому не всі абоненти Стрийщини оплатили послугу щоб номер був надрукований (зокрема абоненти АТС с. Добрівляни) отже, «Вся Стрийщина» - це далеко не ВСЯ Стрийщина, а лише платоспроможна її частина.

Ось що цікаво, представники відділу культури презентували це видання як "дуже корисна КНИГА для стриян та гостей міста" (вони справді знають що таке книга?). Якщо у приїжджої людини раптово почнуться пологи чи розболиться зуб, то скориставшись «такою корисною картою міста», гість не побачить ані пологового будинку, ані дитячої лікарні, ані міської стоматполіклініки (в поспіху забули навіть позначити залізничний вокзал і автовокзали міста Стрия). Сумніваюсь, що гостю Стрия знадобиться такий довідник.

   

Прокурор дав добро на синьо-жовтий прапор...

14 березня 1990 року Стрий одним із перших в Україні підняв наш національний символ.

У той час Радянський Союз вже почав розлазитися, як старий кожух, але до його краху залишалося півтора року. Ще була у силі Компартія. Разом з тим саме 4 березня відбулися перші демократичні вибори до рад усіх рівнів. Ось як згадує цей період тодішній прокурор Стрия, колишній начальник обласного управління юстиції, заслужений юрист України Тарас Костур.

У місті вирували національно-демократичні мітинги, - розповідає пан Тарас. - На вимогу учасників одного з особливо бурхливих мітингів до Стрия прибув перший секретар Львівського обкому Компартії України Яків Погребняк. Учасники велелюдного віча передали Якову Петровичу ряд вимог. Це, зокрема, свобода слова і зібрань, легалізація УГКЦ, зменшення чисельності партапарату, виведення парткомів з підприємств і установ, усунення засобів комуністичної пропаганди і агітації. Перший секретар сприйняв ці вимоги спокійно, без видимого протесту...

Наступного дня відбувся об’єднавчий пленум міського та районного комітетів партії. Вів пленум особисто Яків Погребняк. На посаду першого секретаря міськрайкому було запропоновано кандидатури першого секретаря обкому комсомолу Олександра Шлапака, директора меблевого комбінату Івана Климуха, письменника Віктора Романюка, ще декілька кандидатур. Всі вони відмовилися. Мало хто хотів йти на посаду, яка не мала жодної перспективи... До нового складу бюро увійшли і декілька рухівців. Очевидно, сподівалися, що Компартія ще може набути людського, національного обличчя...

   

З днем народження, садочку!

З днем народження, садочку!Сьогодні, виповнюється 20 років садочку №6, що в мікрорайоні ("німецький садочок"). Вітаємо усіх вчителів та батьків з цим святом!

Проте, не чути в садочку сьогодні ні дитячого сміху - в групах гробова тиша... Справа в тому, що вихователі "попросили"... не приводити сьогодні дітей в садочок.

Бо приїжджають "шановні гості" зі Львова і садочку буде не до дітей, не до їхніх батьків. Крім того, кафе "Львів'янка" вже замовлено і "працювати" деякі з працівників садочку будуть там.

   

Сторінка 1 з 4

Реклама

Читайте з мобільного

або відкрийте stryi.com.ua на
iPhone / Android / WAP -пристрої