Дуже важко людині яка повірила в свою святість, чути викриваючи факти про її святість.
Католики так люблять розказувати нам казки, але ми не їхня паства, щоб слухати таку святу неправду.
Як це було на справді.
Геноцид по благословенню Витикана.
http://www.youtube.com/watch?v=31wF0_r1ZnM
Відмінності між конфесіями
-
Іоанн
Re: Відмінності між конфесіями
Злочини католицького клірофашізма проти Православних сербів у роки Другої світової війни
Після окупації Югославії та підстави " Независимой Хорватської Держави" клірофашісти , підтримувані папою , Гітлером і Муссоліні , вирішили , що настав їхній час і стали перетворювати Хорватію в царство великого інквізитора , в папську вотчину , в якій немає місця православним.
А тим часом у Хорватії було кілька православних єпархій близько 2 млн. чол. православного населення.
І ось клірофашісти , об'єднавшись з антислов'янську організаціями усташів і кріжаров і керовані католицькими митрополитами - Загребським Степінца і сараєвським Шарич , приступили до самого варварському викорінення православних сербів :
• близько півмільйона їх було неймовірно жорстоким чином перебито ,
• до 300.000 було насильствами і погрозами звернено в католицтво ,
• сотні тисяч були пограбовані і вигнані до Сербії ,
• залишилися повинні були носити на руці блакитну стрічку з буквою "П" , тобто православний , або робити на вікнах своїх осель напис: " Грековосточний " і бути на становищі безправних рабів , яких всякий міг безкарно вбити або пограбувати .
З особливою люттю обрушилися клірофашісти на православні храми і православне духовенство :
• для руйнування православних храмів було організовано спеціальний заклад : " Уредо за рушення православних цркава " - " Канцелярія з руйнування православних храмів » (стор. 694 , прим. 212).
• майже всі православні храми були зруйновані або спалені , або звернені в католицькі .
Наприклад , на території уніатської Кріжевацкой єпархії всі православні храми і каплиці були звернені у католицькі (стор. 701).
Решта на території Хорватії православні єпископи і сотні священиків були або вбиті або вигнані до Сербії.
Заснована хорватської владою 2 квітня 1942 розкольницьких , так звана " Хорватська православна церква" анітрохи не полегшила становище православних. Вона була заснована лише з метою масового окатоличений православних шляхом унії , а також і з метою масової денаціоналізації сербів , так як вступаючи в " хорватську " церква , серби цим відмовлялися від сербської національності. А крім того криваві переслідування православних і раніше тривали і після заснування цієї церкви (стор. 892 , 893 та ін.)
З величезної маси фактів , що ілюструють ставлення католицького духовенства до Православ'я , наведемо лише кілька .
"До цих пір ми працювали на користь католицької віри молитовником і хрестом , - повчав свою паству католицький священик М. Могуш , - а тепер прийшов час діяти рушницею і револьвером " ( стр.610 ) .
Директор вероисповедного відділення францисканець Юрич заявив : "Я вже очистив в деяких областях все , починаючи від курчати до старця , а якщо буде потрібно , то ж зроблю і тут , так як тепер не гріх убити і семирічної дитини , що заважає нашому усташскому строю " (стр . 627 ) .
Б'ючи православних , клірофашісти часто одягали феску , щоб їх прийняли за мусульман , бажаючи таким способом викликати ворожнечу між православними і мусульманами (стор. 634-635 ) .
За намовою католицького ксьондза Сидония Шольца православного священика с. Балевіци отця Георгія Богіча опівночі вивели з будинку , відрізали йому ніс і язик , спалили бороду , розпороли живіт і обмотали кишки навколо шиї (стор. 641 ) .
Єзуїт Пилипович в лютому 1942 р. на чолі зграї усташів прийшов у рудник поблизу м. Банья -Луки , за паспортами встановив , що серед рудокопів було 52 православних і велів їх усіх перебити , а потім відправився в с. Дракуліци , де жили ці вуглекопи , і перебив тут близько 1500 людей , тобто всіх жителів. Врятувалася лише одна жінка з п'ятьма дітьми , та й та від пережитих жахів збожеволіла ( стр.646 ) .
Влітку 1941 р. у Ліванійском окрузі францисканець д -р Сречко Перич звернувся до хорватам з промовою : "Брати хорвати , йдіть і перережьте всіх сербів , а для початку заріжте мою сестру , що вийшла заміж за серба , а потім і всіх сербів по порядку. Коли з цим покінчіть , приходьте до мене в церкву , я вас посповідаю , і всі гріхи вам простяться " . У цьому окрузі були перебиті всі серби в кількості 5600 осіб (стор. 651 ) .
Оригінальний метод окатоличений застосував францисканець Іво Бркан в серпні 1941 р. З його приходу було відведено в табори близько 500 православних сербів і , знаючи , що табір для православних зазвичай був лише етапом для переходу в кращий світ , він зажадав від влади , щоб йому було таємно повідомлено про смерть всіх відведених , так як в такому випадку близько 500-600 залишок жінок будуть змушені вийти заміж за католиків , і таким чином , і вони самі та їхні сім'ї будуть покатоличилися (стор. 677 - 678).
У селах , близько Мостара , католицькі священики у своїх проповідях вселяли народу , що серба вбити не гріх , так як тепер воєнний стан ( стр.710 ) .
У Словенії в католицькій церкві на горі св. Урхан був влаштований страшний катівню , куди, з відома і схвалення місцевого католицького єпископа , звозилися автомобілями противники клірофашізма , піддавалися тортурам і якщо не вмирали від них , то побивалися або закопувались живими . Куля вважалася великою милістю . Катом тут був ксьондз Петро Кріжан (стор. 1076 - 1077).
Ось уривок з промови голови народної влади в Словенії Бориса Кидріча : "... Я згадав , що за останні чотири роки вищі церковні Пастирі і духівники , " в ім'я Бога і вічних почав " ставали на бік оккупатора і в найважчий момент встромили ножа в спину своєму народу ... Я згадав католицьких священиків , які в Доленском своєю рукою заколювали полонених партизанів і кричали: "В ім'я Христових ран так загине партизан" . Я згадав про католицьких священиків у Хорватії з повними кошиками вирваних людських очей. Я згадав католицького священика - усташів ... , в кишені якого були знайдені загорнуті в шовковий папір блакитні очі вісімнадцятирічної дівчини , а при них записка зі словами: " у подарунок поглавник " ( Главі фашистської Хорватії Павеліча ) (стор. 1079 ) .
Особливо важливі послуги окупантам чинили католицькі священики , як самі інформовані особи , в якості шпигунів , і командири оккупаторскіх загонів із захватом говорять про величезну допомогу, яку надавали їм шпигуни - священики при переслідуванні захисників народної свободи (стор. 1074-1075 ) .
Від священиків не відставали католицькі черниці і сестри . Вони служили шпигунками для усташів і окупантів , брали участь у побитті ополченців (стор. 824 ) , а завідуючи таборами сербських дітей , нелюдяно їх мучили і морили голодом. Наприклад , 26 серпня 1942 було доведено , що в дитячому таборі Ястребарском протягом лише одного місяця з 400 дітей померло 100 (стор. 825) . Дитина Божа Шарич був убитий за те , що хотів втекти з цього табору смерті. Два малюка були виведені католицької черницею за табір і вбиті " за непослух " .
Католицький митрополит Степінац , що мав 110 дійних корів , заборонив давати молоко сербським дітям у загребському притулку Caritas (стор. 826 ) .
http://www.srpska.ru/article.php?nid=18903
Після окупації Югославії та підстави " Независимой Хорватської Держави" клірофашісти , підтримувані папою , Гітлером і Муссоліні , вирішили , що настав їхній час і стали перетворювати Хорватію в царство великого інквізитора , в папську вотчину , в якій немає місця православним.
А тим часом у Хорватії було кілька православних єпархій близько 2 млн. чол. православного населення.
І ось клірофашісти , об'єднавшись з антислов'янську організаціями усташів і кріжаров і керовані католицькими митрополитами - Загребським Степінца і сараєвським Шарич , приступили до самого варварському викорінення православних сербів :
• близько півмільйона їх було неймовірно жорстоким чином перебито ,
• до 300.000 було насильствами і погрозами звернено в католицтво ,
• сотні тисяч були пограбовані і вигнані до Сербії ,
• залишилися повинні були носити на руці блакитну стрічку з буквою "П" , тобто православний , або робити на вікнах своїх осель напис: " Грековосточний " і бути на становищі безправних рабів , яких всякий міг безкарно вбити або пограбувати .
З особливою люттю обрушилися клірофашісти на православні храми і православне духовенство :
• для руйнування православних храмів було організовано спеціальний заклад : " Уредо за рушення православних цркава " - " Канцелярія з руйнування православних храмів » (стор. 694 , прим. 212).
• майже всі православні храми були зруйновані або спалені , або звернені в католицькі .
Наприклад , на території уніатської Кріжевацкой єпархії всі православні храми і каплиці були звернені у католицькі (стор. 701).
Решта на території Хорватії православні єпископи і сотні священиків були або вбиті або вигнані до Сербії.
Заснована хорватської владою 2 квітня 1942 розкольницьких , так звана " Хорватська православна церква" анітрохи не полегшила становище православних. Вона була заснована лише з метою масового окатоличений православних шляхом унії , а також і з метою масової денаціоналізації сербів , так як вступаючи в " хорватську " церква , серби цим відмовлялися від сербської національності. А крім того криваві переслідування православних і раніше тривали і після заснування цієї церкви (стор. 892 , 893 та ін.)
З величезної маси фактів , що ілюструють ставлення католицького духовенства до Православ'я , наведемо лише кілька .
"До цих пір ми працювали на користь католицької віри молитовником і хрестом , - повчав свою паству католицький священик М. Могуш , - а тепер прийшов час діяти рушницею і револьвером " ( стр.610 ) .
Директор вероисповедного відділення францисканець Юрич заявив : "Я вже очистив в деяких областях все , починаючи від курчати до старця , а якщо буде потрібно , то ж зроблю і тут , так як тепер не гріх убити і семирічної дитини , що заважає нашому усташскому строю " (стр . 627 ) .
Б'ючи православних , клірофашісти часто одягали феску , щоб їх прийняли за мусульман , бажаючи таким способом викликати ворожнечу між православними і мусульманами (стор. 634-635 ) .
За намовою католицького ксьондза Сидония Шольца православного священика с. Балевіци отця Георгія Богіча опівночі вивели з будинку , відрізали йому ніс і язик , спалили бороду , розпороли живіт і обмотали кишки навколо шиї (стор. 641 ) .
Єзуїт Пилипович в лютому 1942 р. на чолі зграї усташів прийшов у рудник поблизу м. Банья -Луки , за паспортами встановив , що серед рудокопів було 52 православних і велів їх усіх перебити , а потім відправився в с. Дракуліци , де жили ці вуглекопи , і перебив тут близько 1500 людей , тобто всіх жителів. Врятувалася лише одна жінка з п'ятьма дітьми , та й та від пережитих жахів збожеволіла ( стр.646 ) .
Влітку 1941 р. у Ліванійском окрузі францисканець д -р Сречко Перич звернувся до хорватам з промовою : "Брати хорвати , йдіть і перережьте всіх сербів , а для початку заріжте мою сестру , що вийшла заміж за серба , а потім і всіх сербів по порядку. Коли з цим покінчіть , приходьте до мене в церкву , я вас посповідаю , і всі гріхи вам простяться " . У цьому окрузі були перебиті всі серби в кількості 5600 осіб (стор. 651 ) .
Оригінальний метод окатоличений застосував францисканець Іво Бркан в серпні 1941 р. З його приходу було відведено в табори близько 500 православних сербів і , знаючи , що табір для православних зазвичай був лише етапом для переходу в кращий світ , він зажадав від влади , щоб йому було таємно повідомлено про смерть всіх відведених , так як в такому випадку близько 500-600 залишок жінок будуть змушені вийти заміж за католиків , і таким чином , і вони самі та їхні сім'ї будуть покатоличилися (стор. 677 - 678).
У селах , близько Мостара , католицькі священики у своїх проповідях вселяли народу , що серба вбити не гріх , так як тепер воєнний стан ( стр.710 ) .
У Словенії в католицькій церкві на горі св. Урхан був влаштований страшний катівню , куди, з відома і схвалення місцевого католицького єпископа , звозилися автомобілями противники клірофашізма , піддавалися тортурам і якщо не вмирали від них , то побивалися або закопувались живими . Куля вважалася великою милістю . Катом тут був ксьондз Петро Кріжан (стор. 1076 - 1077).
Ось уривок з промови голови народної влади в Словенії Бориса Кидріча : "... Я згадав , що за останні чотири роки вищі церковні Пастирі і духівники , " в ім'я Бога і вічних почав " ставали на бік оккупатора і в найважчий момент встромили ножа в спину своєму народу ... Я згадав католицьких священиків , які в Доленском своєю рукою заколювали полонених партизанів і кричали: "В ім'я Христових ран так загине партизан" . Я згадав про католицьких священиків у Хорватії з повними кошиками вирваних людських очей. Я згадав католицького священика - усташів ... , в кишені якого були знайдені загорнуті в шовковий папір блакитні очі вісімнадцятирічної дівчини , а при них записка зі словами: " у подарунок поглавник " ( Главі фашистської Хорватії Павеліча ) (стор. 1079 ) .
Особливо важливі послуги окупантам чинили католицькі священики , як самі інформовані особи , в якості шпигунів , і командири оккупаторскіх загонів із захватом говорять про величезну допомогу, яку надавали їм шпигуни - священики при переслідуванні захисників народної свободи (стор. 1074-1075 ) .
Від священиків не відставали католицькі черниці і сестри . Вони служили шпигунками для усташів і окупантів , брали участь у побитті ополченців (стор. 824 ) , а завідуючи таборами сербських дітей , нелюдяно їх мучили і морили голодом. Наприклад , 26 серпня 1942 було доведено , що в дитячому таборі Ястребарском протягом лише одного місяця з 400 дітей померло 100 (стор. 825) . Дитина Божа Шарич був убитий за те , що хотів втекти з цього табору смерті. Два малюка були виведені католицької черницею за табір і вбиті " за непослух " .
Католицький митрополит Степінац , що мав 110 дійних корів , заборонив давати молоко сербським дітям у загребському притулку Caritas (стор. 826 ) .
http://www.srpska.ru/article.php?nid=18903
-
правда
Re: Відмінності між конфесіями
А чому пан Іоанн не говорить про те що православна церква співпрацювала з КДБ і після 1946року всі грекокатолицькі церкви або знищені або були віддані православній церкві а коли настала самостійна Україна грекокотолики зайшли до своїх святинь то ще довший час і до тепер православні особливо МП говорять про захоплення їхніх храмів католиками,вам також Іоанне грекокатолики як кістка в горлі??Хто кого нищив??У психології є такий термін проекція-не бачу власних гріхів а проектую на свого ближнього...
-
Іоанн
Re: Відмінності між конфесіями
Святі мученики , вбитих папістами в Афонському Іверському монастирі ( XIIIв. )
http://www.holytrinityorthodox.com/ru/i ... /13-12.htm
На Афонській Горі грузинські ченці почали оселятися в 50- х роках X століття і незабаром там заснували Іверський монастир .
Афонська Гора часто піддавалася нападу і розоренню чужоземних загарбників. З 1259 по 1306 папські воїни неодноразово спустошували монастирі Афонської Гори . За відданість православній вірі по звірячому було вбито ченців Протата , обителей Зографа , Ватопеда , та ін Ця жорстока доля не минула і ченців Іверського монастиря. У той період в Афонському Іверському монастирі спільно служили грузини й греки . З Грузії на служіння в Іверський монастир потяглося нове покоління ченців. Хрестоносці зажадали від Іверської ченців прийняття католицтво і визнання папського примату . Ченці безстрашно викрили їх помилки і піддали анафемі за проповідь єресі.
Згідно Афонському Патерику, Іверських отців вигнали з обителі . Двісті найстаріших старців посадили на корабель і втопили в морі , а молодих і здорових ченців разом з монастирською скарбницею відправили до Італії і продали в рабство іудеям .
Це сталося в 1259 році, за деякими джерелами - приблизно в 1276-80 р. .
Схожа трагедія відбулась на Новому Афоні в Грузії.
В 1917 р. революція принесла Новоафонскому монастирю розорення і закриття , а багатьом з його насельників - мученицькі вінці . За переказами , безбожники на кораблі вивезли ченців у середину Новоафонскої бухти і втопили , прив'язавши важкі камені на шиї. Розповідають , що в наші дні водолази бачили як стоять на дні морському нетлінні тіла мучеників. Флюгер тихим плином чернечі ряси , бороди ... Так що , і вода Новоафонскій бухти свята - освячена страждальницьким подвигом вбитих за віру . Монастир був закритий у 1924 році. Неподалік від нього побудували одну з численних дач Сталіна (сьогодні частина її території - будівлі , де жила охорона , - займає пансіонат « У монастиря »).
Православна Церква зазнала від більшовиків не визнання або співпрацю, як Ви пишете а гоніння і розстріли.
В 1937 році були заарештовано 136 900 православних священиків, з них 85 300 було розстріляно.
в 1938 році заарештовано 28 300, розстріляно 21 500;
в 1939 році заарештовано 1500, розстріляно 900;
в 1940 році заарештовано 5100, розстріляно 1100;
в 1941 році заарештовано 4000, розстріляно 1900»
Дамаскін (Орловский), Ігумен. Історія Російської Православної Церкви в документах
А Хрущов обіцяв показати останнього священика по телевізору.
Преподобний Амфілохій Почаївський.
СВЯТИЙ, ЯКИЙ ЛІКУВАВ УПА. У містечку Почаєві, неподалік від лаврського цвинтаря, у каплиці якого тривалий час жив Амфілохій і на якому був похований, мешкає Марія Антонюк. Ця сивочола жінка — колишня бандерівська зв’язкова, секретарка легендарного Енея, командувача штабу «УПА–Південь», багаторічний політв’язень. Пані Марія і нині є одним із моральних авторитетів Тернопілля. Кореспонденту ж «УМ» удалося записати її унікальні свідчення про те, що святий Амфілохій не тільки сповідував українську ідею, а й підтримував тих, хто за неї боровся.
Марія Антонюк знала преподобного Амфілохія ще з дитин¬ства, коли того звали просто ченцем Йосипом (чи Йосифом). Так вона кличе його й досі.
«У той скрутний час — я його називаю героїчним — він нам дуже багато допоміг, — розповідає підпільниця. — Йосип жив на монастирському цвинтарі. Якби жив у самій Лаврі, то, може, ми, бандерівці, і не мали б такого доступу до нього. Це була велика конспірація».
У березні 1945 року неподалік від Почаєва один із загонів УПА вступив у нерівний бій з енкаведистами Бандерівці втратили 13 бійців. Троє поранених хлопців лишилися лежати в лісі. Марія, дізнавшись про них, одразу кинулася за поміччю до ченця Йосипа. Холодними ночами він потайки приходив лікувати повстанців у бандерівську криївку, а згодом — до однієї з хат, куди їх перенесли. При цьому Йосип приховував, що він монах.
«Що робив преподобний, як саме лікував, які приносив трави, — цього я вже не знаю. Але Йосип їх урятував, — констатує пані Марія. — Згодом повстанці загоїли свої рани й пішли далі».
http://hram.lviv.ua/1258-svjatijj-jakij ... kti-z.html
Преподобний о. Кукша Одеський.
о. Кукшу Одеського посадили як служителя культу, що тоді рахувалось політичним злочином, відсидів з 1938 – 1943р.
Святитель Лука ( Войно - Ясенецький )
Відсидівши 11 років у сталінських таборах , архієпископ -хірург був нагороджений медаллю « За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні » , вищою церковною нагородою - правом носити на клобуку алмазний хрест - і Сталінською премією першого ступеня з медицини .
У 1946 році , ставши архієпископом Сімферопольським і Кримським і отримавши цю високу державну нагороду , він з 200 тисяч рублів премії 130 тисяч перерахував на допомогу дітям , постраждалим у війну.
На початку війни єпископ Лука послав телеграму М.І. Калініну з проханням щоб звільнили його з в’язниці і направили для роботи в госпіталь на фронт чи в тилу : « Будучи фахівцем з гнійної хірургії , можу надати допомогу воїнам ... По закінченні війни готовий повернутися в заслання ».
Відповідь прийшла негайно. Наприкінці липня його перевели і призначивши консультантом всіх госпіталів Красноярського краю і головним хірургом евакогоспіталю № 1515 . Завдяки його блискучим операціями тисячі солдатів і офіцерів повернулися в стрій.
Можна навести чимало таких свідчень про подвиги православних священиків. А що до співпраці з КДБ то можу сказати що ця структура всіх при радянському часі тримала під особистим контролем.
http://www.holytrinityorthodox.com/ru/i ... /13-12.htm
На Афонській Горі грузинські ченці почали оселятися в 50- х роках X століття і незабаром там заснували Іверський монастир .
Афонська Гора часто піддавалася нападу і розоренню чужоземних загарбників. З 1259 по 1306 папські воїни неодноразово спустошували монастирі Афонської Гори . За відданість православній вірі по звірячому було вбито ченців Протата , обителей Зографа , Ватопеда , та ін Ця жорстока доля не минула і ченців Іверського монастиря. У той період в Афонському Іверському монастирі спільно служили грузини й греки . З Грузії на служіння в Іверський монастир потяглося нове покоління ченців. Хрестоносці зажадали від Іверської ченців прийняття католицтво і визнання папського примату . Ченці безстрашно викрили їх помилки і піддали анафемі за проповідь єресі.
Згідно Афонському Патерику, Іверських отців вигнали з обителі . Двісті найстаріших старців посадили на корабель і втопили в морі , а молодих і здорових ченців разом з монастирською скарбницею відправили до Італії і продали в рабство іудеям .
Це сталося в 1259 році, за деякими джерелами - приблизно в 1276-80 р. .
Схожа трагедія відбулась на Новому Афоні в Грузії.
В 1917 р. революція принесла Новоафонскому монастирю розорення і закриття , а багатьом з його насельників - мученицькі вінці . За переказами , безбожники на кораблі вивезли ченців у середину Новоафонскої бухти і втопили , прив'язавши важкі камені на шиї. Розповідають , що в наші дні водолази бачили як стоять на дні морському нетлінні тіла мучеників. Флюгер тихим плином чернечі ряси , бороди ... Так що , і вода Новоафонскій бухти свята - освячена страждальницьким подвигом вбитих за віру . Монастир був закритий у 1924 році. Неподалік від нього побудували одну з численних дач Сталіна (сьогодні частина її території - будівлі , де жила охорона , - займає пансіонат « У монастиря »).
Православна Церква зазнала від більшовиків не визнання або співпрацю, як Ви пишете а гоніння і розстріли.
В 1937 році були заарештовано 136 900 православних священиків, з них 85 300 було розстріляно.
в 1938 році заарештовано 28 300, розстріляно 21 500;
в 1939 році заарештовано 1500, розстріляно 900;
в 1940 році заарештовано 5100, розстріляно 1100;
в 1941 році заарештовано 4000, розстріляно 1900»
Дамаскін (Орловский), Ігумен. Історія Російської Православної Церкви в документах
А Хрущов обіцяв показати останнього священика по телевізору.
Преподобний Амфілохій Почаївський.
СВЯТИЙ, ЯКИЙ ЛІКУВАВ УПА. У містечку Почаєві, неподалік від лаврського цвинтаря, у каплиці якого тривалий час жив Амфілохій і на якому був похований, мешкає Марія Антонюк. Ця сивочола жінка — колишня бандерівська зв’язкова, секретарка легендарного Енея, командувача штабу «УПА–Південь», багаторічний політв’язень. Пані Марія і нині є одним із моральних авторитетів Тернопілля. Кореспонденту ж «УМ» удалося записати її унікальні свідчення про те, що святий Амфілохій не тільки сповідував українську ідею, а й підтримував тих, хто за неї боровся.
Марія Антонюк знала преподобного Амфілохія ще з дитин¬ства, коли того звали просто ченцем Йосипом (чи Йосифом). Так вона кличе його й досі.
«У той скрутний час — я його називаю героїчним — він нам дуже багато допоміг, — розповідає підпільниця. — Йосип жив на монастирському цвинтарі. Якби жив у самій Лаврі, то, може, ми, бандерівці, і не мали б такого доступу до нього. Це була велика конспірація».
У березні 1945 року неподалік від Почаєва один із загонів УПА вступив у нерівний бій з енкаведистами Бандерівці втратили 13 бійців. Троє поранених хлопців лишилися лежати в лісі. Марія, дізнавшись про них, одразу кинулася за поміччю до ченця Йосипа. Холодними ночами він потайки приходив лікувати повстанців у бандерівську криївку, а згодом — до однієї з хат, куди їх перенесли. При цьому Йосип приховував, що він монах.
«Що робив преподобний, як саме лікував, які приносив трави, — цього я вже не знаю. Але Йосип їх урятував, — констатує пані Марія. — Згодом повстанці загоїли свої рани й пішли далі».
http://hram.lviv.ua/1258-svjatijj-jakij ... kti-z.html
Преподобний о. Кукша Одеський.
о. Кукшу Одеського посадили як служителя культу, що тоді рахувалось політичним злочином, відсидів з 1938 – 1943р.
Святитель Лука ( Войно - Ясенецький )
Відсидівши 11 років у сталінських таборах , архієпископ -хірург був нагороджений медаллю « За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні » , вищою церковною нагородою - правом носити на клобуку алмазний хрест - і Сталінською премією першого ступеня з медицини .
У 1946 році , ставши архієпископом Сімферопольським і Кримським і отримавши цю високу державну нагороду , він з 200 тисяч рублів премії 130 тисяч перерахував на допомогу дітям , постраждалим у війну.
На початку війни єпископ Лука послав телеграму М.І. Калініну з проханням щоб звільнили його з в’язниці і направили для роботи в госпіталь на фронт чи в тилу : « Будучи фахівцем з гнійної хірургії , можу надати допомогу воїнам ... По закінченні війни готовий повернутися в заслання ».
Відповідь прийшла негайно. Наприкінці липня його перевели і призначивши консультантом всіх госпіталів Красноярського краю і головним хірургом евакогоспіталю № 1515 . Завдяки його блискучим операціями тисячі солдатів і офіцерів повернулися в стрій.
Можна навести чимало таких свідчень про подвиги православних священиків. А що до співпраці з КДБ то можу сказати що ця структура всіх при радянському часі тримала під особистим контролем.
-
qwrt
Re: Відмінності між конфесіями
Уния – это политический антиправославный проект, явно заблудившийся во времени и пространстве, бессмысленный и бесполезный. Он был изобретен иезуитами и реализован 415 лет назад в Бресте польской властью и Римом.
Иезуиты считали, что обращение православных в католицизм с сохранением православного обряда будет не столь болезненным. Эдакая католическая вера в православной обертке, и эту «конфетку» польские, затем австрийские власти столетиями молотком забивали в рот белорусам и украинцам, пролив, по
словам Тараса Шевченко, «широкое море слез и крови».
В ХV веке нынешние белорусские и украинские земли были окраиной, глухой провинцией польского государства, поэтому власти полагали, что неграмотное обездоленное население с бедными приходами, разложившейся церковной иерархией (ее-то власти без труда перевели в католицизм) не заметит подмены,
по крайней мере, не слишком будет ей сопротивляться. Но русичи оказались не такими уж забитыми «обрядоверцами»: восстали князь Константин Острожский, горожане и селяне, запорожские казаки – и на два столетия история Украины стала кровавым месивом с бесчисленными восстаниями в защиту православной веры, освободительными войнами, победами и тяжкими поражениями. Уния утюжила Белоруссию и Правобережную Украину вдоль и поперек, к началу 18 века на всей этой территории (за исключением Киева, который сам был руиной с населением в десять тысяч человек) оставалась лишь одна православная кафедра – в белорусском городе Могилеве-на-Днепре. Были разрушены тысячи православных храмов и монастырей, уничтожены иконописные, летописные школы, библиотеки – униаты старательно вытирали все свидетельства о православной истории народа. Любопытно, что очень долго стояла в православии как раз Галичина: лишь в 1700 году львовский епископ сам стал униатом и перевел в унию, под омофор Римского Папы, 1200 православных храмов. Знаменитое Львовское православное братство было разгромлено последним: австрийские солдаты штурмом взяли Братскую церковь.Сам же город был переименован в Лемберг, т.е. вытирали не только православные, но и славянские корни галичан.
Православие, прежде всего древние греческие Патриархаты, крайне негативно относились и относятся к унии, поскольку для них, как древних хранителей неповрежденной греческой веры, греко-католики (униаты) – такой же абсурд и изуверство, как, скажем, лютерано-католики или исламо-католики. И сегодня совершенно непонятно, для чего Римо-католической Церкви так уж необходимо распространять свидетельство единства в Папе и с Папой хоть в
православном обряде, хоть в католическом, хоть с бубном у костра? Ведь никто никого давно уже не преследует, ничего не запрещает, никто не мешает католикам исповедовать свою веру во всей чистоте и высоте своего тысячелетнего обряда. Для чего отращивать бороды, опустошать софринские прилавки от православных облачений, взращивать все эти унии, постоянно нарываясь на противодействие и негодование своих сестер – Поместных Православных Церквей?
http://www.worldandwe.com/ru/page/Drang ... erkvi.html
Иезуиты считали, что обращение православных в католицизм с сохранением православного обряда будет не столь болезненным. Эдакая католическая вера в православной обертке, и эту «конфетку» польские, затем австрийские власти столетиями молотком забивали в рот белорусам и украинцам, пролив, по
словам Тараса Шевченко, «широкое море слез и крови».
В ХV веке нынешние белорусские и украинские земли были окраиной, глухой провинцией польского государства, поэтому власти полагали, что неграмотное обездоленное население с бедными приходами, разложившейся церковной иерархией (ее-то власти без труда перевели в католицизм) не заметит подмены,
по крайней мере, не слишком будет ей сопротивляться. Но русичи оказались не такими уж забитыми «обрядоверцами»: восстали князь Константин Острожский, горожане и селяне, запорожские казаки – и на два столетия история Украины стала кровавым месивом с бесчисленными восстаниями в защиту православной веры, освободительными войнами, победами и тяжкими поражениями. Уния утюжила Белоруссию и Правобережную Украину вдоль и поперек, к началу 18 века на всей этой территории (за исключением Киева, который сам был руиной с населением в десять тысяч человек) оставалась лишь одна православная кафедра – в белорусском городе Могилеве-на-Днепре. Были разрушены тысячи православных храмов и монастырей, уничтожены иконописные, летописные школы, библиотеки – униаты старательно вытирали все свидетельства о православной истории народа. Любопытно, что очень долго стояла в православии как раз Галичина: лишь в 1700 году львовский епископ сам стал униатом и перевел в унию, под омофор Римского Папы, 1200 православных храмов. Знаменитое Львовское православное братство было разгромлено последним: австрийские солдаты штурмом взяли Братскую церковь.Сам же город был переименован в Лемберг, т.е. вытирали не только православные, но и славянские корни галичан.
Православие, прежде всего древние греческие Патриархаты, крайне негативно относились и относятся к унии, поскольку для них, как древних хранителей неповрежденной греческой веры, греко-католики (униаты) – такой же абсурд и изуверство, как, скажем, лютерано-католики или исламо-католики. И сегодня совершенно непонятно, для чего Римо-католической Церкви так уж необходимо распространять свидетельство единства в Папе и с Папой хоть в
православном обряде, хоть в католическом, хоть с бубном у костра? Ведь никто никого давно уже не преследует, ничего не запрещает, никто не мешает католикам исповедовать свою веру во всей чистоте и высоте своего тысячелетнего обряда. Для чего отращивать бороды, опустошать софринские прилавки от православных облачений, взращивать все эти унии, постоянно нарываясь на противодействие и негодование своих сестер – Поместных Православных Церквей?
http://www.worldandwe.com/ru/page/Drang ... erkvi.html