Проповіді та питання віри

Питання що стосуються віри.
Іоанн+

Re: Проповіді та питання віри

Повідомлення Іоанн+ » 22 травня 2014, 11:31

Святий Дух
І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, 17 Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами пе¬ребуває і у вас буде. (Ін. 14,16-17).
Христос на вечері говорив, що християнин повинен знати «Духа Істини і Утішителя». Знаємо чи ми Його? А якщо не знаємо, то можемо ми себе вважати християнами?
Перші християни знали, та бачили перебування з ними Духа Святого. Для всіх очевидним було Його сходження в день П’ятидесятниці.
Святий Дух завжди сходив під час хрещення (Діян. 8, 17-19: 8, 39; 10, 44).
Були випадки, коли самі хрещені бачили Святого Духа в подобі Огню.
Прп. Серафим радив провіряти чи Дусі я Святому?
Найважливіше для християн це наповнення Духом Святим, який дає премудрість силу Духу, зцілення душі та тіла, одягає душу її одежею анголів, і дає можливість входити в Царство Боже. Тому все інше це лиш підготовка до таїнства Духа Святого.
Помилка деяких людей які до такого таїнства відносяться поверхнево, бо самі не відчували благодаті Божої і тому не мають розуміння в цьому питанні, а вчать інших.
Ми постараємось вникнути в це таїнство, через практику носіїв благодаті. Також треба відрізнити від дії благодаті і оманливого духу, щоб не стати рабом оману.
Ісус Христос казав: « Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього». (Луки 11/13).
Од-же Дух Святий є доступним людям, але Він не може діяти на угоду людині, бо Він служить Богу. А з людиною Він може працювати, лиш в тому випадку, що людина має добрі наміри і бажання брати участь в творінню світу. Це є основні принципи Благодаті Духа Святого. Тому ми маємо на практиці подвижники які просили Духа Святого, не для слави Божої а для слави своєї, потерпіли крах. І замість Духа Святого прийшов дух оману і подвижники загинули. Це є досвід православної церкви, який обов’язково треба розглядати щоб не впасти в цю-ж яму.
Наведемо декілька випадків. Одного разу одному подвижнику явився такий дух, він навіть сіяв як зоря, (це одна з привад, що духи темряви можуть являтись у виді світла). Він представився як ангел божий, і сказав що забере подвижника на колісниці, як Іллю. Він його повів на гору, і там була гарна карета. І коли подвижник сів на колісницю, то марево розвіялось, а він впав з великої гори і розбився.
Такий самий випадок був вже з київським подвижником, але він встиг перехреститись і колісниця зникла, а він вже стояв на одні нозі перед прірвою. Тому як написано, не кожному духу вірте а випробовуйте його, чи від Бога він.
З іншої сторони цей дух має успіх в людей, які шукають своєї слави, мету яку вони собі ставлять, це стати святими, щоб їх люди поважали і прославляли. Тому перш за все треба викорінити з себе марнославство смиренням. Але не все так легко, як нам здається, бо дух це дуже хитрий і підступний. І часто людина будучи в омані стверджує що вона не горда - а смиренна. Людина смиренна не бачить в собі смиренності бо постійно бореться з гордістю, а гордовита завжди свої дії виставляє на показ як в доказ своєї святості.
В останні часи є багато фотографій де видно енергії світла та благодаті. Фотоапарати стали чутливими що фіксують ці енергії. І мені принесла одна жінка свої фотографії її ікон, як доказ її святості. На фото було видно проблиски світла, коли я подивився уважно, то побачив відблиск спалаху фотоапарату. І коли я це їй сказав, то вона образилась на мене.

Іоанн+

Re: Проповіді та питання віри

Повідомлення Іоанн+ » 23 травня 2014, 10:27

Дух Святий І як Третя Іпостась Бога – Святої Трійці відкривається людям через властивості.
Одна з властивості Святого Духа є Премудрість. Старці говорили, чим більше людина приближується до Бога, тим більше вона відчуває себе грішною. У людей погляд інший, багато хто думає, про святих, як ідеал, який світиться святістю. Щоб отримати знання про Духа Святого, потрібно знання. Знання які дають нам розуміння про Бога і про себе відкриваються в Святому Письмі. Так і Ісус Христос казав: «досліджуйте Письмо, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. (Ін 5/39).
Якщо ми маємо свідчення про Ісуса Христа то і про Третю Іпостась, ми так само можемо отримати знання з Святого Письма, крім цього є великий досвід старців, які передавали свій досвід з покоління в покоління.
Помилка іудеїв, вони звинувачували Христа про нове вчення. Так само деякі християни не признають передання Церкви і вчення старців, наводячи аргумент про непорушного слова. Якщо ми уважно дослідимо Святе Письмо, то воно нам говорить, що знання нам Бог дає про Себе, про творіння та одкровення постійно доповняючи їх. Так як приблизно ми отримуємо знання в школі, спочатку ми вивчаємо математику, потім алгебру та геометрію і.т.д.
Не може Святе Письмо закінчитись або обмежитись, Бог є і Він не залишає нас: « Не залишу вас сиротами прийду до вас» (Ін. 14/18). Од-же якщо Бог з нами, то ніяк Він не може просто спостерігати за нами. Він бере активну участь в житті християн.
Передання Церкви, тобто вчення старців, деякі християни відкидают,ь називаючи їх вченням чоловічим, як Сам Господь Ісус Христос звинуватив іудеїв, що вони вчать переданням чоловічим.
Тут треба правильно розуміти сказані слова: « Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?». (Мк 7/8).
Од-же часто буває, що люди ті-ж самі слова тлумачать по різному, тут самий такий випадок Христос говорив про омивання чаш, чистота рук а не про вчення Божого слова.
Звернемось ми до Святого Письма, як нам правильно мати розуміння?
Дух Святий, як ми раніше про це говорили, має властивості Премудрості, Премудрість в Святому Письмі згадується 60 раз. Описується її властивості і навіть свідоцтва Її самої про себе: « Я, Премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання. (Притчі 8/14).
Розсудливе знання нам потрібне, щоб ми правильно розуміли Святе Письмо. Чому тоді виникають суперечки по поводу текстів в Святому Письмі або різне тлумачення?
Якщо я висловлюю свою думку, то це не є розсудливість, хоч вона може здаватись досить логічна і мудра. Але я не гарантований від помилки, як знизити ризик помилки?
Штани які собі пошив Робінзон Крузо були для нього ідеальними і зручними, але коли їх порівняти зі штанами які шиють в Парижі, то їх соромно буде порівнювати.
Од-же коли ми можемо порівняти досвід старців з досвідом своїм, то ми в розсудливості наближаємось до Премудрості, а з Неї до Істини.
Одного разу чоловік каже жінці, піду я завтра на поле полоти.
Жінка поправляє чоловіка, як Бог дасть.
А що я неправильно сказав - образився чоловік .
Ранком чоловік пішов на поле, і не дійшов він до поля, як почав падати дощ. Повернувся назад і стукає в двері.
Хто там? - питає жінка.
Як Бог дасть, твій чоловік – відповідає навчений чоловік.

Іоанн+

Re: Проповіді та питання віри

Повідомлення Іоанн+ » 26 травня 2014, 08:19

Дух лукавий є дух сумніву, невір'я, пристрастей, тісноти, скорботи, зніяковілості. А Дух благий є дух безсумнівної віри, дух чеснот, дух волі духовної, дух миру и радості. По таким ознакам можна в себе, впізнати коли в нас Дух Божий і коли— дух злий».

Святий Дух – Утішитель – Дух Істини.
«Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене» (Ін. 15/26,27).
Од-же в словах Ісуса Христа ми розуміємо, Святий Дух є Утішитель – це властивості Третьої Іпостасі.
Ми в житті часто падаємо і піднімаємось, в таких умовах ми можемо втрачати віру, хворіти душею і тілом, втрачати надію. Од-же нам потрібен Утішитель – Той хто б заспокоїв нас в стану смутку. І це буває часто коли люди в важких випробуваннях молились, то Святий Дух заспокоював їхнє серце і душу.
Властивості Духа Святого як «Дух Істини».
«Коли ж прийде Він, Дух Істини, то наставить вас на всяку істину» (Ін. 16/13). Од-же Дух Істини має спосібності наставляти і вчити людей, просвіщати розум, очищати його від бруду. Відрізняти що є добро а що є зло, бо люди часто добро називають злом, а зло добром. Праведні або правдиві думки ведуть по праведним, шляхам до Бога. Неправедні шляхи нас відводять від Бога, і ведуть до загибелі. І тому важливо нам розпізнати правдиве вчення від оманливого. В цьому нам може допомогти тільки Дух Святий, тому вчення Премудрості нас приближує до Бога.
Святий Дух – від Бога виходить.
«Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена. У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе: «Я вийшла з уст Всевишнього». (Сірах 24/1-3).
Тут ми отримуємо свідчення про властивості Святого Духа як жіночого роду.
Од-же Святий Дух - це друга жіноча частина Бога. Через ті особливості творився світ і був наділений жіночим властивостям родити - народжувати – створювати, або давати життя, адже матерія без Духу мертва. Зерно в якому Духу немає, не може прорости. Од-же, все що ми називаємо природою є Духом Божим – Святим Духом який передає свої властивості на все що дихає і живе.
«На початку створив Бог небо і землю. Земля ж булла безвидна і порожня, і темрява булла над безоднею, і Дух Божий носився над водою».
Ось свідчення Премудрості про Себе як Духа Святого: «Я народилась раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів, коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту. Коли Він готував небеса, я булла там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні, коли утверджував угорі храми, коли зміцнював джерела безодні, коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі: тоді Я булла при Ньому Художницею» (Притчі 8/24-30).
«І сказав Бог: створимо людину за образом Нашим». (Буття 1/26). Так як Бог створив чоловіка та жінку, по образу Бога, то це підтверджує другу жіночу частину Бога.
« І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку». (Буття 1/ 27).
Під дією Святого Духа люди освячувались і ставали святими: «Плід же Духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал 5/ 22-23).
Дух Святий прибуваючи в людині прилучає її до вдосконаленої любові. Про це писав прп. Антоній Великий: Я молився про вас, щоб сподобались і ви отримати того великого вогненного Духа. Який отримав я. Якщо хочете отримати Його так, щоб Він прибув в вас, принесіть спочатку працю тілесну і смирення серця і, захоплення думок своїх на небо в день і в ночі, шукайте з правдою серця свого вогняного Духа, і отримаєте Його завжди і навіки.
Коли прибуде Він, то відкриє вам вишні тайни, віджене від вас страх людей і звірів – і буде у вас небесна радість в день і в ночі; і буде в цьому тілі, як ті що вже в Царстві Небесному».
Про це сааме писав Соломон: « Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене Дух Премудрості. Я відав перевагу Їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з Нею, тому що перед нею все золото – нікчемний пісок, а срібло – бруд у порівнянні з Нею. Я полюбив Її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло Її невгасиме. А разом із Нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки Її; я радів усьому, тому що Премудрість керувала ними, але я не знав, що Вона – винуватиця їх. Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства Її, бо Вона є невичерпний скарб для людей; користуючись Нею, вони входять у співпрацю з Богом, через дари навчання. Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрості і виправник мудрих Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння. Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій, початок, кінець і середина часу, зміни поворотів і переміни часів, коло років і положення зірок, природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів. Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього. Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легко рухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний, благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи. Бо Премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає. Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї. Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його. Вона – одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків; бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з Премудрістю. Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище; бо світло змінюється вночі, а Премудрості не перемагає злоба.
(Премудрість Соломона 7/ 7-30).
http://evangely.jimdo.com/

Іоанн+

Re: Проповіді та питання віри

Повідомлення Іоанн+ » 27 травня 2014, 07:15

Свідчення про Духа Святого старця Силуана:
«Дух Святий є любов, мир і насолода. Дух Святий навчає любити Бога і ближнього. Милостивий Господь дав на землю Духа Святого, і Дух Святий живе в Церві нашій. Він вчить душу подвигу. Він дає силу виконувати заповіді Господа. Він наставляє нас на всяку істину. Він так прикрасив людину, що людина стала схожа на Господа.
Душі святих відчувають Духа Святого ще на землі. Це і є те «Царство Боже», яке «всередині нас», як казав Господь.
Мучиться душа, яка загубила благодать Святого Духа, вводима в рабстві злих думок.
Дух Святий Своїм входженням в душу ріднить людину з Богом, так що душа з великим і безсумнівним відчуттям говорить Господу: « Отче, Душа в Дусі Святому «бачить весь світ і відчуває його своєю любов’ю.
Святий Дух, Сам шукає душу людську і хоче в нас жити, і якщо не вселяється, то тільки із-за гордині нашого розуму. За погану думку він залишає душу.
Тому треба берегти совість свою чисту, щоб брата не образити; як би Духа Святого в собі не засмутити якою не будь думкою.
Дух Святий дуже схожий на Матір ніжну, рідну. Мати любить дитя своє і жаліє його, так і Дух Святий жаліє нас, прощає, зцілює, навчає і радує; пізнається Дух Святий в смиренній молитві… Сама молитва – також дар Святого Духа.
Дух Святий відкриває нам тайни Божі. Дух Святий навчає душу невимовно любити людей. Дух Святий так прикрашає Душу і тіло, що людина робиться подібною до Господа в плоті Його. В вічному житті всі люди будуть подібні на Господа. І ніхто не може дізнатись цієї тайни, якщо би її не відкрив Дух Святий.
Багатьом за гордість розуму Господь не дає Себе пізнати, а вони однак думають що багато знають. І що варте їх знання, якщо вони Господа не знають, не знають благодаті Святого Духа, не знають, як вона приходить і за що губиться.
Дивись розумом що робиться в душі. Якщо в душі маленька благодать, то в душі мир і відчувається любов до всіх; якщо благодаті більше, то в душі світло і радість велика; і якщо ще більше, то і тіло відчуває благодать Святого Духа. Блаженні ті, хто день і ніч піклуються, як би догодити Господу, щоб стати достойними любові Його: вони досвідом пізнають Святого Духа».
http://evangely.jimdo.com/%D0%B2%D1%96% ... %86%D1%8C/

Іоанн+

Re: Проповіді та питання віри

Повідомлення Іоанн+ » 30 травня 2014, 12:39

Царство Боже
Ісус Христос прийшов на землю сповістити людям про Царство Небесне, і що всі хто хоче увійти в Нього повинні жити по Заповідях Божих.
Іван Златоуст писав: «Знайди двері внутрішньої світлиці душі твоєї, і ти побачиш, що це двері в Царство Небесне".
Боже Царство характеризується особливим, світлим, блаженним, радісним станом душі людини, не залежить від зовнішніх умов життя, або стану тіла - є даром благодаті Божої.

Розкриття в душі Царства Божого починається ще тут, на землі.
До цього слід додати, що старець Олексій М. забороняв своїм духовним дітям прагнути до солодких духовним переживанням, або думати про спадкування після смерті райських блаженств.
Він заповів при житті на землі прагнути наслідувати Христа в Його смиренності і лагідності, у повноті самозабуття в служінні близьким.
Як говорила одна свята: "Божевілля думати, що можна ввійти на небо, перш ніж увійти в самого себе, щоб себе пізнати, і не зрозуміти своєї незначності й не ушанувати всю незмірність Божих благодіянь і не переставати благати про допомогу й милосердя".
Якщо людина не досягне очищення своєї душі, то вся інша праця буде даремна і оманлива.
Богу потрібні душі, які будуть не блаженствувати на небесах, а брати участь у служінні Богу. А для цього потрібно підготовити свою душу, щоб вона булла спосібна для цієї роботи. А блаженство - це сила благодаті яка виходить від Бога, і людина відчуває не сказані відчуття насолоди душі.
Тому деколи буває що спішать напитися насолодою благодаті, а про Бога забувають. Забувають, тому що Заповіді Його не знають і не виконують. Бог завжди звертає увагу і нагадує людям виконання Його Заповідей, це ключі від дверей Царства Божого і Святе Письмо свідчить, що відбувається з людиною коли вона порушує Закон Божий.
«Наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене». (Мф. 15/8). Серце яке заповнене світськими страстями не належить Богу.
Людина – це духовна особа, яка має властивості спілкуватись з духовним світом, незалежності не може бути. Якщо людина не пристосовується до Бога, то вона пристосовується до диявола.
Диявол старається повернути дух людський проти Бога. І тому спасіння це є наш вибір, на кого працювали і від того людина отримує нагороду.
Царство Небесне зусиллям береться, і тому хто хоче увійти в Нього, повинний потрудитись для Нього.
Коли св. Андрію юродивому показали Рай, він не найшов там Цариці Небесної.
Здивованому ангел пояснив: «Ти хочеш побачити Царицю Сил Небесних? Але Її тут немає. Вона пішла в багатостраждальний світ допомогти людям і втішати скорботних».

Іоанн+

Re: Проповіді та питання віри

Повідомлення Іоанн+ » 31 травня 2014, 08:22

Душа
Найцінніше що є в людини - це її душа. "Яка користь людині, якщо вона придбає увесь світ, а душі своєї пошкодить, або який викуп дасть людина за душу свою" (Мф. 16, 26), - говорить Господь.

Як писав митрополит Антоній: "Душа є образ Божий, яку витворив Сам Бог. Вона - дух. Вона вільна й безсмертна й повинна бути чиста, світла й наповнена любов’ю як образ Божий".

Тому людина повинна спрямувати всі свої сили для вивчення своєї душі її можливості і спосібності, таланти, її роль в житті всесвіту, природи, та взаємовідносини з іншими людьми.
Очевидно що людство вивчає космос, закони природи, поведінку тварин, силу рослин і коренів, але наукою про душу людини мало хто цікавиться, навіть такого визначення немає в навчальних закладах. В крайньому випадку ми вивчаємо психологію, але вона оманлива і часто не дає ніяких результатів, а навіть деколи шкодить душі людини.
Пізнай самого себе – девіз еллінських мудреців.
"Вникай у себе", - говорить ап. Павло своєму улюбленому учневі й спадкоємцеві Тимофію.
Адже від стану нашої душі залежить стан душі інших людей, а від стану душ людських залежить життя на землі; стан повітря та води, стан природи, життя рослин, тварин, птахів. Через падіння Адама людина втратила рай і тепер в поті лиця повинна здобувати собі їжу. Через падіння перших людей був потоп на землі. Через гріхи перелюбу міста Садом і Гоморра були знищенні вогнем з неба. Можна навести безліч прикладів з Святого Письма, коли падіння людей приводило до стану війн, катастроф, хвороб і.т.п.
Коли тіло хворіє то ми викликаємо лікаря для тіла, а коли хворіє душа то мало хто знає що треба робити. Безцінна духовна література, яка може допомогти людям, не користується попитом. Магазини переповнені стравами для тіла; тут і одяг, їжа, меблі, ліки, машини, все для будівництва та розваг. Це є показник чим ми живемо, адже продавці продають те, що користується попитом. І тому ми бачимо те навкруги чим ми живемо. На магазинах деколи є такі написи; «Меблі для душі», «Пісні для Душі», «Все для душа і душі». Очевидно що люди не знають необхідності для душі.
Оскільки душа невидима й нематеріальна, то матеріалісти й атеїсти взагалі заперечують існування Душі, і стає усе менш і менш людей, які цікавляться нею, і ще менше - які прагнуть вивчати її.
Згадаємо, що й Господь розрізняв живучих людей на "мертвих" і "живих", тобто причетних Святому Духу: "Дай мертвим ховати своїх мерців" (Мф. 8, 22).
Фарисейство нікуди не поділось, воно живе і сьогодні, як колись фарисейство віруючих привело до розп’яття Ісуса Христа, то зараз воно відводить людей від істинної віри. І хоч багато хто ходить до храму, щоб вважали його за віруючу людину, але мало хто душею і серцем шукають Істину.

Іоанн+

Re: Проповіді та питання віри

Повідомлення Іоанн+ » 31 травня 2014, 16:58

Десь в Карпатах на горі
Жив чернець в монастирі
Коли півник сонечко чекає
А чернець сидить, читає

Все він хоче знати в світі
Кому добре в мирі жити
Що там пишеться в Письмі
Щоб розумним стати у житті

Прочитав він, що тисяча років
Як день перед Богом пройде.
Чернець сумніваючись думав про те,
Як це, тисячу років, як день промайне?

Не може повірить, хто це написав
Бо віру без духу, у серці він мав
Аж бачить він раптом як пташка летить
У келію скрізь стіни, і на столі вже сидить

Не бачив ніколи він такої краси
Мабуть у раю такі є птахи
Не довго любувався, злетіла вона
На дерево сіла і манила ченця

Чернець потихеньку крадеться туди
Щоб налюбуватись тієї краси
Веселкою грає її два крила
То сонечком блисне, то сріблом здаля

Як тільки до неї вже віддаль мала
Спорхне оця пташинка на інше гілля
І так крок за кроком перелітала вона
Через ліс за горами далеко вела

Граючи немов за собою вела
Співала, танцювала, манила вона
Монастир вже далеко, й дороги нема
І сонце вже сідає, і ніч підійшла

Пташка оця, піднесеного щастям,
Манила далеко молодого ченця
І вже монастир за горами зник
Від захоплення чернець, загубив черевик

А вона все співала, манила ченця
Як зірочка в небі, світила вона
З гілки на гілочку, злітала, порхала
З дерева на дерево вона перелітала



Зникала, виринала і знову порхала
Та враз на ялинці, вона зовсім пропала
Отямившись так, чернець на дорозі
Повернув він назад, хоч ніженьки босі

Спішить до вечері вернутись в монастир
Голодний і босий спішить на трапезний двір
Боїться, що не встигне на вечерю прийти
Що ворота зачинять, і йому не ввійти

Прийшов до монастиря, та дивно йому
Не впізнає він нічого і чудно тому
Ворота не ті, і церква не та
За годину змінилась на нову вона

На порозі чернець незнайомий йому
Не пускає в обитель, бо невідомий йому
Промовив він відверто молодому ченцю
Не знаю тебе я, і тому не пущу

Я живу в монастирі і відлучився на час
а ти молодий, ще нікого не знаєш із нас
- Та, ні вже не немало я літ в монастирі
і перший раз тебе бачу, отут при двері

благає чернець стража цього
щоб до обителі святої пустили його
до настоятеля монастиря ти піди
і вісточку йому ти за мене скажи

послухав цей страж молодого ченця
пішов і привів настоятеля монастиря
схиливши перед ним, обличчя своє
монах настоятеля, теж не впізнає

між ченцями знайомих також нема
розказав він пригоду свого буття
і мудрий ігумен прибульця спитав
яке ім'я при братії він мав

Антоній назвали мене в монастирі
При ігумені, настоятеля - отця Іллі
І всі здивувались, по книжці монастиря
Триста років тому, записані ці імена

« Антоній в день Пасхи безвісно пропав»,
- так написано в книжці ігумен сказав
Дивний Бог в чудесах, той монах повторив
Що триста років, Він за годину змінив

Відповісти