Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Для тих хто готується стати мамою та хочете спитати поради, та для тих хто вже став мамою і може сам порадити. Ну і татів просимо не встидатись. :)
Аватар користувача
Лен_ТОЧКА
Ветеран
Ветеран
Повідомлень: 421
З нами з: 24 серпня 2005, 14:31
Контактна інформація:

Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Повідомлення Лен_ТОЧКА » 20 лютого 2007, 02:21

Сьогодні цілий день витратила на вивчення цікавої і корисної штуки  ::)
Зараз дуже модне і поширене, але досить нове явище - слінг. Кажуть корисніше ніж кенгурятник, зручніше і т.д. Щоб багато не пояснювати загляніть будь-ласка сюди: http://www.sling.kiev.ua/kolybel.html  ;) тут способи носіння http://www.sling.kiev.ua/usage.html

Буду вдячна за будь-який коментар  :)

Аватар користувача
Freedom
Ветеран
Ветеран
Повідомлень: 481
З нами з: 24 травня 2006, 16:57
Контактна інформація:

Re: Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Повідомлення Freedom » 23 лютого 2007, 02:29

ЛЕН_ТОЧКО,не роби дурниць!Бери коляску і вози дитину.В тебе спина одна на ціле життя,бережи її.
Я ніколи своїх дітей не тягала і не тягаю по руках,але зараз всерівно,лишень через вагітність,такі проблеми зі спиною то капєц.Ніколи не думала,що спина в мене так буде боліти і в такому стані буде.Мабуть буду носити корзет(але не такий гарний і сексі,як в голову відразу приходить :'()Я свого старшого в слінгу пару разів носила.Це добре,коли ти машиною їздиш,і лишень,час від часу,кудись перебіжиш.А в інакшому-незручно.
За свої думки ніхто не може бути покараним.

Аватар користувача
Лен_ТОЧКА
Ветеран
Ветеран
Повідомлень: 421
З нами з: 24 серпня 2005, 14:31
Контактна інформація:

Re: Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Повідомлення Лен_ТОЧКА » 24 лютого 2007, 00:45

Дякую, не дуже ти мене втішила  :( Буду мати на увазі... але все-таки замовлю  ;)

Аватар користувача
Лен_ТОЧКА
Ветеран
Ветеран
Повідомлень: 421
З нами з: 24 серпня 2005, 14:31
Контактна інформація:

Re: Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Повідомлення Лен_ТОЧКА » 12 березня 2007, 22:38

Народ! Купила слінг!
Чесно говоря боялась чи підійде, бо кому як...

Відразу вам скажу, враження - супер! Малий всеодно з рук не злазив, але йому не зручно було, приходилось частенько позу міняти, та й руки мліли, а тепер  :icon_thumleft:

Перший раз його туди запихнули, думали пручатись буде, а він тихенько лежить, посміхається, звуки задоволені видає  ;D Так і сидить у ньому відколи привезли... вже третій день не вилазить  ;D Позицій дитини у слінгу купа - усі йому подобаються  :)

Там спить, ціцю смокче, бавиться  ^-^ Як кенгурятко з сумочки виглядає  :love5: На руки - полегшення капітальне - вони свобідні!

Раджу мамусям, у кого дітки "ручні" спробувати  ;)

P.S.// Навіть татко наш згодився з плюсами слінга  ;)
Вкладення
SLING.jpg
Востаннє редагувалось 12 березня 2007, 23:18 користувачем Лен_ТОЧКА, всього редагувалось 1 раз.

Un.Known

Re: Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Повідомлення Un.Known » 12 березня 2007, 22:46

;D ;D

А я не раджу.

Всі подібні речі добрі тільки для випадків, коли треба сходити кудись, де з коляскою незручно, така собі "швидка допомога". Зовсім вже не рекомендую носити дитину в слінгу чи кенгурятнику просто так собі - пожалійте свої спини... в цьому переконаєтесь, коли дитина буде важити, як мій Мартін і буде хотіти на горбі сидіти весь час...

Аватар користувача
Лен_ТОЧКА
Ветеран
Ветеран
Повідомлень: 421
З нами з: 24 серпня 2005, 14:31
Контактна інформація:

Re: Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Повідомлення Лен_ТОЧКА » 12 березня 2007, 23:22

Ось, трошки з книжки Жан Ледлофф  ::)

... «Когда мать оставляет его в одиночестве, малыш не может чувствовать, что она скоро вернется, и все в мире становится невыносимо неправильным…. Он чувствует, что плачем может каким-то образом исправить положение. Но и это чувство исчезает, если ребенка оставляют плакать слишком надолго, если за этим плачем не следует никакой реакции. Тогда ребенок погружается в безнадежное, безвременное отчаяние… Новорожденного ребенка кладут в ящик, служащий кроваткой, и оставляют одного, задыхающегося в слезах и рыданиях, в совершенно неподвижном заточении (впервые за время своего беззаботного существования в чреве матери и за миллионы лет эволюции его тело испытывает эту пугающую неподвижность)… Малыш плачет и плачет; его легкие полыхают обжигающим воздухом, а сердце распирает отчаяние. Но никто не приходит. Не теряя веры в «правильность» своей жизни, как и заложено в него природой, он делает единственное, что у него пока получается, — продолжает плакать. Проходит целая вечность, и ребенок забывается сном. Вдруг он просыпается в этой безумной и пугающей гробовой тишине и неподвижности, вскрикивает. С ног до головы его тело охватывает огонь жажды, желания и невыносимого нетерпения. Он кричит до хрипов в горле, до боли в груди. Наконец боль становится невыносимой, и вопли постепенно слабеют, затихают. Ребенок слушает. Открывает ладони, сжимает кулаки. Поворачивает голову в одну сторону, в другую. Ничего не помогает. Это просто невыносимо. Он снова взрывается рыданиями, но натруженное горло снова дает о себе знать болью и хрипами, и вскоре ребенок затихает. Он напрягает свое измученное желанием тело и находит в этом какое-то облегчение. Тогда он машет руками и ногами. Останавливается. Это существо не способно думать, не умеет надеяться, но уже умеет страдать. Прислушивается. Затем снова засыпает. Кто-то пришел и поднял его в воздух. Здорово! Его снова вернули к жизни... Всех мучений, которые ему пришлось испытать, как будто не было и в помине… Дитя наслаждается вкусом и гладкостью материнской груди, пьет жадными губами теплое молоко, слышит знакомое сердцебиение, напоминающее ему о безоблачном существовании в матке, воспринимает своим пока затуманенным взором движение и жизнь… Он довольно сосет грудь, а когда насыщается, то впадает в дремоту. Пробуждается он снова в аду. Ни сладкие воспоминания, ни надежда, ни мысли не могут принести успокоение и напоминание о встрече со своей мамой…

Его мать — одна из тех женщин, что после долгих раздумий решила кормить ребенка грудью. Она любит его со всей неведомой ранее нежностью. Сначала ей бывает тяжело класть ребенка после кормления обратно в кровать, и особенно потому, что он так отчаянно кричит. Но она убеждена, что это делать необходимо, так как ее мать объяснила (а уж она-то знает), что если поддаться ребенку сейчас, то потом он вырастет испорченным и избалованным. Она же хочет делать все правильно; в какой-то миг к ней приходит ощущение, что это маленькое существо на руках ей важнее и дороже всего на свете. Она вздыхает и кладет ребенка в кроватку, украшенную желтыми утятами и вписывающуюся в дизайн всей детской комнаты… Женщина расправляет рубашечку на ребенке и укрывает его вышитой простыней и одеяльцем с его инициалами… Мать склоняется поцеловать гладкую, как шелк, щечку ребенка и покидает комнату. Тело младенца сотрясает первый душераздирающий крик.
Она тихонько прикрывает дверь. Да, она объявила ему войну. Ее воля должна победить. За дверью раздаются звуки, похожие на крики человека под пыткой. Истошные вопли ребенка — не преувеличение, они отражают его внутреннее состояние.

Мать колеблется, ее сердце разрывается на части, но она не поддается порыву и уходит. Его ведь только что покормили и сменили пеленку. Она уверена, что на самом деле он ни в чем не нуждается, а поэтому пусть плачет, пока не устанет.

Ребенок просыпается и снова плачет. Его мать приоткрывает дверь, заглядывает в комнату, чтобы убедиться, что он на месте. Затем тихонько, словно боясь разбудить в нем ложную надежду на внимание, она снова прикрывает дверь и торопится на кухню, где она работает. Плач малыша постепенно перешел в дрожащие стенания.

Так как на плач не следует никакой реакции (хотя ребенок ожидает, что помощь должна была давным-давно подоспеть), желание что-то просить и сигнализировать о своих потребностях уже ослабло и затерялось в пустыне равнодушия. Он оглядывает пространство вокруг. За поручнями кроватки есть стена. Свет приглушен. Но он не может перевернуться. И видит лишь неподвижные поручни и стену. Слышны бессмысленные звуки где-то в отдаленном мире. Вечное разглядывание поручней и стены перемежается вечным разглядыванием поручней и потолка»...

Аватар користувача
Freedom
Ветеран
Ветеран
Повідомлень: 481
З нами з: 24 травня 2006, 16:57
Контактна інформація:

Re: Шановні матусі, а ви користувалися слінгом?

Повідомлення Freedom » 12 березня 2007, 23:30

На жаль,але я також не раджу :-\І хоча в мене діти зовсім не такої вагової категоріїї як Мартін,але на великі  проблеми зі спиною вистачило.Можливо, ЛЕН_ТОЧКО,тобі зараз полегшало а як на рахунок "за пару років"?Коли не зможеш дитину навіть поносити,коли требе буде приголубити ??? :(Як я зараз.Звичайно,що це кожного рішення і справа,а я також не була така вумна.Просто хочу застережити від цього,тоиу що наслідки дуже важливі і не лишень спини відносяться.Я повторююсь,спина в нас одна а діти можна від рук відівчити,вже переконалась сама.
За свої думки ніхто не може бути покараним.

Відповісти